Рунічна магія та ритуали у північній традиції

Вступ

Ритуали та магічні практики у північній традиції мають глибоке коріння, проте достовірних відомостей про їхню справжню форму небагато. Відомо, що давні народи Півночі відзначали сезонні свята та використовували руни не лише для письма, а й у магічних цілях. Сучасне відродження цих практик базується як на історичних джерелах, так і на особистих дослідженнях, що відкриває нові можливості для їхнього осмислення та застосування.

Матеріал цієї статті перекладений і адаптований на основі книги Фреї Асвінн: «Northern Mysteries and Magick: Runes & Feminine Powers».

Думки, висловлені в тексті, є суб’єктивною інтерпретацією досвіду авторкині та не претендують на абсолютну істину. Рекомендується сприймати інформацію статті критично та формувати власне розуміння теми.

Ритуали у північній традиції

Немає достовірних свідчень, що стародавні народи Півночі виконували ритуали, схожі на ті, що зустрічаються у сучасному окультному світі. Відомо, що вони, як і інші землеробські суспільства, дотримувалися сезонних обрядів, але інформації про це обмаль. Основні джерела походять із пізніх ісландських текстів, що не дає підстав вважати ці практики поширеними по всіх північних землях.

В Ісландії пізнього середньовіччя сезонні свята мали здебільшого відкритий (екзотеричний) характер. Готі проводив блот (жертвопринесення) у присутності громади. Інформація про езотеричні ритуали надзвичайно обмежена. Тому цей матеріал базується не лише на історичних даних, а й на особистих окультних дослідженнях автора. Їхня достовірність залишається питанням, але зацікавлений читач може перевірити їх на практиці.

Будь-який ритуал виконує дві основні функції: об’єднує людей заради спільної мети та концентрує їхню енергію для її досягнення. Це характерно для всіх магічних обрядів, і немає підстав вважати, що в північній магії все інакше. Однак однією з особливостей північних народів є їхній індивідуалізм, що ускладнює створення і підтримку довготривалих робочих груп. Саме тому самітницький шлях шамана видається більш природним.

Язичницький річний цикл

Більшість інформації про свята, що відзначалися у північних традиціях, збереглася завдяки ісландським джерелам. Вони в основному описують екзотеричні свята, у яких брала участь вся громада.

Серед основних свят виділяються три: Торриблот (зимове сонцестояння), Сіггіблот (весняне свято, після якого воїни вирушали в похід) та свято врожаю, під час якого приносили жертву всіх зайвих тварин.

Свята, згадувані в германських джерелах, більше відповідають англійській системі, де відзначали дні сонцестоянь і рівнодень. Тому я вирішила дотримуватися германської традиції і побудувала систему, що відповідає відомому циклу з восьми язичницьких свят, пов’язаних з рунами та скандинавською міфологією. Традиція Віккі досить самобутня, їх концепція Колеса Року є доцільною та досить схожою на скандинавську інтерпретацію.

У цій системі облік починається з третього етта. Перші три руни — Тейваз, Беркана та Еваз — відповідають першому язичницькому святу — дню весняного рівнодення. Це свято відродження природи зв’язується з рунами так: Тейваз — Небесний Батько, Беркана — Мати-Земля, а Еваз — нове життя (новонароджене дитинча). Ці відповідності можуть стати основою для створення святкового ритуалу.

Наступне свято відоме в Англії як Бельтан, а в германській традиції — як Вальпургієва ніч. Бельтан і Вальпургієва ніч — святі свята Фрейї, а руни, що їм відповідають, — Манназ, Лагуз та Інгуз. Манназ символізує інтелект, Лагуз — інтуїцію, а Інгуз — єдність цих двох сил. Цей комплекс значень можна використовувати для символічного священного шлюбу Бога і Богині в ритуалі, де можуть бути задіяні божественні близнюки, як Ньорд і Нертус чи Фрейр і Фрейя.

Далі йде свято літнього сонцестояння, яке пов’язане з рунами Одал, Дагаз та Феху. Одал символізує Одіна, а Феху — Фрейю. Дагаз, руна літнього сонцестояння, відображає загибель Бальдра та зменшення сонця. Ритуал цього свята може базуватися на міфі про смерть Бальдра.

Свято Ламмас або Лугназад в кельтській традиції. Кельтський сонячний бог Луг, в честь якого названо свято, асоціюється з Одіном, а руна Ансуз символізує його в ролі поета. Турісаз і Уруз пов’язані з Тором та грозою, що символізує протиборство двох сил у ритуалі.

Свято осіннього рівнодення з рунами Кеназ, Райдо та Гебо символізує рівновагу між світлом і темрявою, що може бути виражено в ритуалі ініціації.

Свято Самайн (Хелловін), що приходить у місяці Blotmonath (місяць крові), асоціюється з мертвими. Руною цього свята є Вуньо, що символізує Одіна в ролі шамана, а Хагалаз та Наутиз символізують силу смерті і необхідність змін. Ритуал може базуватися на подорожі Одіна в царство мертвих.

Зимове сонцестояння, відзначене рунами Іса, Єра та Ейваз, символізує повернення Сонця. Ці руни виражають зимових великанів та обіцяють відродження Сонця. Ритуал може включати зустріч Сонця через Іса, Єра та Ейваз.

І останнє свято — імболк, де руни Перто, Альгіз та Соулу символізують Фригг, даруючу життя Бальдру, та відродження природи. Ритуал завершується підготовкою до наступного весняного рівнодення.

Рунічна магія

Згадки про рунічну магію можна знайти у «Промовах Високого» та інших еддичних піснях. В 144-й строфі цього тексту міститься серія питань, які стосуються магічних дій:

«Чи знаєш ти, як різати? Чи знаєш ти, як радитись? Чи знаєш ти, як фарбувати? Чи знаєш ти, як випробувати? Чи знаєш ти, як молитися? Чи знаєш ти, як жертвувати? Чи знаєш ти, як посилати? Чи знаєш ти, як руйнувати?»

Кожне з цих питань описує різні магічні аспекти роботи з рунами. Слово «різати» (rнsta) означає саме вирізання рун, що вже саме по собі є ритуальним магічним актом. Процес супроводжувався зосередженням, закликанням богів і рунічними співами. Перед тим, як вирізати руну, важливо відчути її енергію та визначити, з якої точки почати.

Далі йде слово «радитись» (raрa), яке стосується пророкувань і гадань. Слово «фарбувати» (fб) вказує на давню традицію забарвлення рун у червоний колір, що було поширене серед германських народів. Для фарбування використовували рослинні барвники, змішані з кров’ю (у жіночих містеріях це була менструальна кров).

Важливим є також поняття «випробування» (freista), що може натякати на ініціаційні практики: чи був ти випробуваний, чи знаєш ти силу рун?

Слова «молитися» (biрja) та «жертвувати» (blуta) описують способи взаємодії з силами рун. Освячення рун передбачає звернення до відповідних богів і принесення їм жертви. Наприклад, Одіну можна присвятити склянку міцного напою, Тору – пиво, Фрейї – шампанське або лікер.

Слово «посилати» (senda) може означати магічне створення енергетичного послання або навіть астральне перевтілення у тотемну тварину, що було важливим елементом традиційної скандинавської магії.

Окремо варто згадати «руни думки», що згадуються у «Словах Сігрдріви». У цьому контексті використовується кенінг «води мудрості», що може символізувати менструальну кров. Назва «Хейддраупнір» буквально означає «те, що капає з Хейд», де «Хейд» – ім’я вельви, пов’язаної з темною місячною енергією.

Забарвлення рун могло змінюватися залежно від мети. Чорний колір асоціювався з прокляттям або вбивством, тоді як кожна руна мала власний традиційний колір відповідно до її магічного значення.

Таким чином, рунічна магія тісно пов’язана з ритуалами, забарвленням, жертвоприношеннями та навіть фізіологічними рідинами, що використовувалися для посилення їхньої сили.

Рунічні заклинання

У «Промовах Високого» описано вісімнадцять рунічних заклинань. Німецький учений Гвідо фон Ліст, один з основоположників арманської школи рунічної магії, вважав, що магічний футарк повинен складатися з вісімнадцяти рун. Враховуючи, що число дев’ять в північній традиції вважається магічним, ця гіпотеза здається обґрунтованою. Однак, після ретельного вивчення строф 146–163 «Промовах Високого», я дійшла висновку, що кожне з описаних тут заклинань пов’язане не з однією руною, а з кількома.

Це моя інтерпретація зазначених строф, згідно з якою кожне заклинання корелює з трьома рунами. Одна з цих рун є незворотною; вона позначає світ, з якого черпається енергія для цього магічного акту. У деяких заклинаннях є дві незворотні руни; в таких випадках енергія черпається тільки з одного світу, а інша руна виступає як підтримка, допомагаючи магу досягти поставленої мети.

Символи сили

Деяким богам присвячені особливі символи, які не входять до традиційного двадцатичотирирунного футарку. Строго кажучи, ці символи взагалі не є рунами, але належать до тієї ж магічної традиції. Найважливіші з них — свастика, валькнут та щитовий вузол.

Особисто я особливо ціную валькнут, адже це символ Одіна. Цей знак має величезну магічну силу, але використовується не часто, бо, як припускає мій колега Пітер Сеймур, валькнут — це, перш за все, символ жертвоприношення Одіну. Мається на увазі, що носій валькнута повинен бути ейнхерієм, добровільно посвятившим своє життя Одіну і визнавши, що Одін має право вимагати від нього будь-якого служіння, аж до самопожертвування.

Валькнут присутній на Готландському камені в складі сцени, що, ймовірно, зображує жертвоприношення. Ось така похмура сторона символіки валькнута. Чесно кажучи, я не мала про це уявлення, коли почала носити цей символ, але пізніше, дізнавшись його езотеричне значення, я повністю і добровільно погодилася прийняти наслідки, що супроводжують його носіння. Форма валькнута — три переплетених трикутники — символізує тріадну природу Одіна, а дев’ять кутів валькнута — це символи дев’яти світів. Візуалізувати валькнут складно, але той, хто оволодіє цією технікою, зможе закликати Одіна з великим успіхом.

Свастика — набагато більш відомий символ, що фігурує в багатьох стародавніх культурах, від Тибету до Америки та від Японії до Греції. Залишається тільки шкодувати, що німецькі нацисти осквернили цей знак, використовуючи його не за призначенням. Насправді ж він з давніх часів вважався символом сонця, а в північній традиції був присвячений Тору. Свастика — один із найбільш могутніх символів, що зберігаються в скарбниці колективного досвіду людства, і давно пора повернути її на законне місце, очистивши від негативних асоціацій. У магічних операціях вона дуже ефективна. Можна використовувати її у двох основних формах. Свастика, орієнтована «по ходу сонця», «по сонцю», служить для притягування енергій, а свастика, зображена «проти ходу сонця», виганяє непотрібні енергії. Знак свастики добре поєднується з рунами.

Щитовий вузол — це захисний символ. Він також присвячений Тору, але, на відміну від свастики, пов’язаний зі стихією землі. У магічних операціях диск із зображенням цього символу успішно замінить пентакль. Для захисту можна спроєктувати його на чотири сторони світу. Усі ці знання ви, при бажанні, можете застосовувати у магічних ритуалах, які поширені в сучасному окультизмі.

Чотири сторони світу

У більшості магічних традицій фігурують стражі чотирьох сторін світу. Як правило, вони не належать до пантеону богів, а виступають як представники стихій. У традиціях західних містерій цю роль виконують архангели, а в системі Вікки їх називають «Могутніми» або «Володарями Сторожових Веж». У скандинавській міфології також є чотири представники стихій, які виконують аналогічні функції. Вони згадуються в «Промовах Високого» (142–143):

Руни знайдеш
і пізнаєш знаки,
найсильніші знаки,
найміцніші знаки,
Хрофт їх окропив,
а створили боги,
і Одін їх вирізав,
Одін у асів,
а Даїн у альвів,
Двалін у карликів,
у йотунів Асвід,
і сам я їх вирізав.

У цих строфах згадуються різні істоти, пов’язані з рунами. Карлики – це ковалі, які працюють зі стихією вогню. Таким чином, Двалін – страж півдня. Асвід означає «друг асів» і є одним із імен Міміра. Велетень Мімір уособлює стихію води, а отже, є хранителем заходу. Одін, як представник стихії повітря, пов’язаний зі сходом. Нарешті, Даїн пов’язаний зі стихією землі та північчю, адже альви – це духи природи, що тісно пов’язані з ванами, які традиційно асоціюються із земними благами.

У футарку існують чотири руни, які не є ні оберненими, ні перевернутими: Дагаз, Гебо, Інгуз і Іса. Кожна з них пов’язана з певною стороною світу. За астрологічною термінологією, їх можна назвати «фіксованими рунами».

• Іса асоціюється зі стихією льоду, деякими богинями та норнами, тому її слід пов’язувати з північчю.
• Інгуз пов’язана зі стихією землі, плодючістю та близнюками-ванами – Фрейром і Фрейєю. Вона символізує захід.
• Дагаз поєднує у собі вогонь і повітря, а її назва означає «день», тому її можна асоціювати зі півднем.
• Гебо можна трактувати як дар богів, перш за все Одіна, тому її також можна розташувати на сході. У традиційній магії схід вважається символом світла та інтелекту – обох атрибутів Одіна.

Отже, у магічних практиках доцільно розміщувати Гебо на сході, а Дагаз – на півдні, хоча це залишається питанням особистих уподобань.

Кожній із сторін світу відповідає певна зброя:

• Копіє Одіна – північ.
• Меч Тюра – схід.
• Молот Тора – південь.
• Сокира Ньйорда – захід.

Такі символи зброї застосовуються у магічних колах загального характеру, наприклад, у ритуалах повного місяця. Тацит згадує, що стародавні германці дійсно виконували магічні ритуали під час повного місяця, причому жіноча та чоловіча традиції були відокремлені одна від одної, кожна дотримувалася своїх унікальних обрядів.

Окрім цього, вибір зброї залежить від божества, до якого звертаються. Можна також створити суто жіноче коло, використовуючи інші відповідності:

• Північ – норни, які прядуть нитки долі; магічний атрибут – нитки або мотузки.
• Схід – Фрігг і прялка.
• Південь – Ідунн і яблуко.
• Захід – Фрейя та її намисто Брисінгамен.

Таким чином, традиції, що пов’язані з чотирма сторонами світу, знаходять своє відображення у багатьох культурах. Вони використовуються у ритуалах, символіці, магічних системах і міфологічних уявленнях про стихії та їхніх охоронців.

Висновок

Попри фрагментарність історичних свідчень, ритуали північної традиції продовжують надихати практиків магії та окультизму. Язичницькі свята, рунічні заклинання та символи сили формують систему, яка й сьогодні використовується для самопізнання, магічної роботи та духовного розвитку. Відновлення цих знань дозволяє глибше зрозуміти світогляд північних народів та інтегрувати їхній досвід у сучасну духовну практику.