Руна Альгіз ᛫ ᛉ ᛫ Наслідування

Космологія північних народів

Ця руна відома у двох формах — прямій та перевернутій. У загальнонімецькому та англосаксонському футарках вона вживається лише у прямому становищі. Однак у більшості скандинавських футарків вона фігурує в обох різновидах, причому у прямій має фонетичну відповідність «М» і називається «Маннар» (MannaR), тобто виявляється тотожною руні Манназ. У перевернутій формі в скандинавських рунічних рядах вона позначає звук, середній між R і Z, надаючи слову відтінок магічного звучання. Наприклад, ісландське слово AsgardR записувалося поруч рун Ансуз, Совіло, Гебо, Ансуз, Дагаз і Альгіз, причому Альгіз зображувалася перевернутою і трохи більшою, ніж інші руни. Можливо, це робилося для того, щоб відрізнити звичайну «літерну» руну від руни магічного звуку.

Основне значення руни Альгіз – захист. Нагадуючи формою розкриту долоню з розставленими пальцями, вона асоціюється з рукою Тюра, якою той пожертвував, щоб аси змогли зв’язати вовка Фенріра. Давньонімецьке слово alhs означає “храм” або “святилище”. Оскільки саме в alhs зберігали всі магічні аксесуари та ритуальне начиння, ці сакральні місця напевно намагалися захистити якомога надійніше. Згідно з Тацитом, германці поклонялися божественним близнюкам, що носили ім’я «Альцис» (Alcis). Хоча прояснити характер цих близнюків і ототожнити їх з божествами, відомими з інших джерел, досі не вдалося, висувалася гіпотеза, що це — якийсь північний еквівалент Кастора і Поллукса. Інші автори ототожнюють близнюків-Альцис із Бальдром та Хедом. Але на мою думку, ці близнюки мають бути братом і сестрою, оскільки Альгіз має чоловічу та жіночу форми. Переконаність, що існує серед рунічних майстрів, що Альцис — це брати-близнюки, може пояснюватися просто тим, що більшість серйозних дослідників рун — чоловіки. Вони згаяли можливість, що ці близнюки можуть виявитися Фрейром і Фрейєю. Не виключений, втім, і інший варіант: оскільки ця руна — один з найдавніших відомих нам рунічних знаків, вона може уособлювати якогось первозданного подружжя-близнюків, що породили всіх інших богів і богинь. Фігурують у німецьких міфах та інші близнюкові пари: Ньйорд і Нертус, Зіу та Зіса.

Той факт, що в скандинавському футарці пряма Альгіз зветься «Маннар», наводить на думку, що у своєму прямому положенні руна Альгіз пов’язана з чоловічим початком і уособлює спрямованість свідомості вгору. Символом цього є верхні гілки Іггдрасиля, що простягаються високо над землею і тягнуться до неба. У перевернутому ж положенні Альгіз співвідноситься з корінням Іггдрасіля, що йде під землю, в царство мертвих. В окультній традиції надра землі пов’язуються із жіночим початком. Верхні гілки світового дерева символізують світлі світи — Ванахейм, Асгард та світ світлих альвів. Нижні гілки ведуть у нижні світи — Йотунхейм, Хель і Свартальвхейм (світ темних альвів). Мідгард займає проміжне положення; по сторонах від нього розташовуються Муспелльсхейм та Ніфльхейм. Останні два світи не відображені наочно в обрисах цієї руни, оскільки вони перебувають під владою первозданних сил вогню та льоду і символізують приховану опору, на якій спочивають усі світи.

Фізично описані вище протилежності змінюються місцями: Альгіз у прямому положенні символізує життя, а в перевернутому — смерть. Жінки дарують життя, а воїни-чоловіки сіють смерть. У Німеччині існувала традиція зображати руни Альгіз на надгробках, причому прямим знаком позначалася дата народження, а перевернутим знаком – дата смерті.

У прямому положенні Альгіз має жіночу форму, а в перевернутому – чоловічу. Дійсно, дві форми цієї руни можна витлумачити як стилізовані зображення жіночих та чоловічих статевих органів відповідно. У скандинавській традиції цей образ асоціюється з міфом про те, як боги знайшли два дерева — Аска та Емблу — і створили з них першого чоловіка та першу жінку. Боги вручили їм дар життя, і від них пішов увесь людський рід. Так само після Рагнарек, останньої битви, життя знову відродиться від Іггдрасіля, у гілках якого знайдуть собі притулок чоловік і жінка — Лів і Лівтрасір. Таким чином, дерева у міфах стійко асоціюються із життям.

Ще одна пов’язана руна, що поєднує в собі обидві форми Альгіз — ідентична скандинавському варіанту руни Хагалаз. У Голландії цей знак традиційно служив символом шлюбу, чи гармонічній взаємодії чоловічого та жіночого аспекту.

Руну Альгіз часто співвідносять із захистом та обороною, і в цій якості вона асоціюється з образом «прикриття щитом». Звідси — її зв’язок із валькіріями, яких називали «дівами щита». Валькірії не тільки обирали тих, кому належить пасти на полі битви, а й прикривали своїми щитами воїнів у гущавині битви. Вважалося, що вони можуть набувати вигляду лебедів або (рідше) воронів. Якщо знак Альгіз повернути набік, він нагадає відбиток пташиної лапки. І справді, у деяких ведівських традиціях і серед циган руну Альгіз так і називають — «воронячою лапкою» (Крім того, валькірії — провідниці душ у потойбіччя: вони супроводжують душі загиблих воїнів у Вальхаллу.)

У своєму звичайному, прямому положенні руна Альгіз може застосовуватися в магічних операціях релігійного характеру — наприклад, для звернення до інших рун або для розширення свідомості в область вищих світів, символом яких є Асгард. Ця руна — могутній провідник, канал, яким енергія богів надходять до людини, а енергія людини — до богів. Альгіз порівнювали з райдужним мостом, що з’єднує Асгард з Мідгардом, — єдиною дорогою, що пов’язує ці два світи. У пошуках захисту найкраще звернутися до бога Хеймдалля — вартового райдужного мосту і посередника, подібно до самої руни Альгіз, що проводить енергію між двома цими світами. Тому Хеймдалль вважатиється таємним покровителем руни Альгіз.

Руну Альгіз можна використовувати та в лікуванні. Стоячи з піднятими руками (в позі, що нагадує традиційну форму руни Альгіз) і закрикаючи Уруз, Совіло і Ансуз, я одного разу наповнилася настільки потужною енергією лікування, що фізично відчула, як вона струмує через мої долоні. У магії Альгіз — одна з наймогутніших рун для проекції на чотири або вісім сторін світу: вона зміцнить та надійно захистить межі магічного кола.

Фрея Асвінн