Руна Соулу (ᛋ): Цілісність ✦ Глибокий огляд

Космологія північних народів

Стародавні народи Півночі, як і всі первісні народи, шанували сонце як подавця життя. Але при цьому слід на увазі, що сонце вони представляли в жіночому образі. Навіть у сучасній німецькій мові слово Sonne («сонце») — жіночого роду. У більшості інших магічних традицій — таких, як грецька, сучасна кельтська чи вікканська, — сонце співвідноситься з чоловічим початком. Переходячи від Віккі до Асатра, я витратила чимало часу на те, щоб перебудуватися щодо цього. Уявлення про сонце як про жінку — явно дуже давнє — походить, ймовірно, до релігійно-магічних традицій епохи матріархату. На користь цієї гіпотези свідчить те, що сонце вважалося богинею і в синтоїзмі (місцевій релігії японців), і в ранніх давньоєгипетських культах. Очевидно, що сонце було головним об’єктом поклоніння в первісному суспільстві. Адже від нього залежить саме життя — і значно більшою мірою, ніж від місяця. А в первісних культурах, що склалися задовго до виникнення футарка, жіночий початок стійко асоціювався з життям, тоді як роль чоловіка протягом роду довгий час залишалася невідомою і незрозумілою. Таким чином, зв’язок сонця з жіночим початком встановився в давнину, і це, серед іншого, підтверджує, що скандинавські міфи почали складатися задовго до епохи вікінгів, в яку були записані Едди.

На землях сучасної Голландії в давнину існував культ трьох богинь, яким поклонялися ще тоді, коли не знали асів і навіть ванів. Анбет уособлювала землю, Вільбет – місяць, а Барбет – сонце. Сліди культу Барбет, сонячної богині, зберігалися аж до християнської епохи, коли вона перетворилася на святу Варвару. У північній міфології із сонцем зв’язувалася богиня Сунна, яка керувала сонячною колісницею. У ході археологічних розкопок на території Скандинавії було знайдено колісниці із встановленими на них зображеннями сонячного диска; більшість таких знахідок датується бронзовим віком. Поєднання колісниці та сонячного диска наводить на думку про зв’язок між рунами Райдо та Совуло. Райдо — це принцип управління чи керуючий початок, а Совуло — найвища духовна сила, що тримає кермо влади.

У південних країнах сонце природним чином пов’язувалося з палючим, згубною спекою, а місяць — з вечірньою прохолодою, що освіжає і зцілює тіло і душу після трудового дня, тому саме місяць асоціювався з жінкою — годувальницею і втішницею. На півночі ж, навпаки, сонце завжди цінували вище, бо бачили рідше. Саме тому народи півночі звертали увагу насамперед на тепло і світло, що виходять від сонця, і шанували його як джерело життя і зростання. На півдні сонце нерідко викликає посуху та голод, а на півночі причиною голоду найчастіше стає нестача теплих, сонячних днів.

Совуло символізує вищу волю чи намір, а також самосвідомість та почуття власної гідності. Це найвища сила «Я», яка керує нашим індивідуальним розвитком – процесом індивідуації, якщо використовувати юнгіанський термін. У сучасній окультній філософії сонце вважається символом свідомості — внутрішнього «Я» на противагу тому образу «Я», який ми є зовнішнім світом і відповідає руні Іса. Совуло пов’язана з духовним керівництвом та наставництвом. У гаданні вона може вказати нам найкращий напрямок дій чи стан, якого слід прагнути (втім, інтерпретувати її слід у поєднані із сусідніми рунами розкладу).

Тим не менш, цій руні притаманний і руйнівний початок. Невипадково вона має форму блискавки. Подібно до блискавки, Совуло раптовим ударом змітає все на своєму шляху — зазвичай для того, щоб розчистити місце чогось нового і кращого (згадаймо, що після грози повітря насичується негативними іонами). У цій своїй іпостасі Совуло пов’язана з Тором — богом-громовником. Тому Совуло можна використовувати для звернення до Тору, особливо в тих ситуаціях, коли потрібна швидка відплата. Незважаючи на те, що ця руна необоротна — тобто не змінює форми, якщо перевернути її «вгору ногами», — повернути її зліва праворуч все ж таки можна. Таким чином, Совуло має дві форми — чоловічу та жіночу, або, інакше, інтровертну та екстравертну. Інтровертна її форма втягує енергію всередину себе, а екстравертна, навпаки, випромінює у світ.

Совуло пов’язана з річним сонячним циклом, який ділиться на дві рівні половини точками літнього та зимового сонцестоянь. У перше півріччя дні подовжуються і сонце з кожним днем набирає сили, а в друге дні стають коротшими і сила сонця помалу йде на спад. У скандинавській міфології цей річний цикл пов’язаний з містерією загибелі Бальдра, сонячного бога, від руки його темного брата-близнюка Хеда, який, у свою чергу, гине в день сонцестояння, поступаючись місцем Бальдру, що відродився. З богів з руною Совуло вже пов’язаний саме Бальдр.

В одному знаку дві руни Совуло, вийде сонячне колесо, або свастика, — найдавніший у світі символ сонця, який зустрічається практично у всіх народів. У країнах півночі сонячне колесо вважається атрибутом Тора. Воно може зображуватися двояко: обертається або за годинниковою стрілкою (тобто під час сонця) або проти. У магічних операціях перший варіант свастики сприяє втягуванню енергії, а другий — випромінювання.

Крім Сунни, Бальдра і Тора, Совуло опосередковано пов’язана з Одіном, оскільки сонце символізує око Одіна. Око, яке він віддав Мімірові в сплату за мудрість, пов’язане з місяцем, а друге око — із Сонцем. Сонячне око його відкрите і доступне поглядам, а Місячне — приховане на дні Мімирова колодязя, чому і асоціюється з місяцем, що сяє в нічному небі: адже місячне світло — лише відображення сонячного. Пожертвувавши оком, Одін став рушійною силою в еволюційному розвитку колективної душі північних народностей.

Фрея Асвінн