Світоустрій за Ведами 🕉 Космологія індусів

Концепція світоустрою за Ведами

Світоустрій за Ведами складається з 14 планетних систем. Про це йдеться у «Шрімад-Бхагаватах». Планети поділяються на райські, середні та пекельні.

Окремо у Ведах відзначається існування Вайкунтхі — божественного царства, яке знаходиться за межами матеріального світу. Що ж до всіх інших планет, у тому числі райських, то вони є суб’єктами матеріального світу. У «Бхагавата-Пурані» докладно описується природа Вайкунтха. Так, описується, що вона знаходиться вище за всі планети матеріального світу, там ніколи не вичерпуються ресурси. Все, що існує на Вайкунтху, має духовну природу і повністю непідвладне дії трьох якостей матеріальної природи: невігластву, пристрасті і навіть доброти.

Райські планети розташовуються нижче за Вайкунтхі. Усього налічується сім райських планетних систем. Втілення тут відбувається завдяки добрим вчинкам, накопиченим за рахунок втілень на середніх планетних системах, таких як земля. Земля вважається місцем нагромадження карми.

На райських планетах душа втілюється як богоподібного істоти, яких називають сурами чи полубогами. Вони мають багато містичних здібностей і живуть дуже довго, але все ж таки не вічно. У цьому Всесвіт, згідно з Ведами, виглядає дещо інакше, ніж уявлення про нього в християнстві, де рай вважається вічним.

Райські світи у ведичних писаннях описані лише як місця тимчасового втілення — до вичерпання доброї карми. Після чого душа знову втілюється у світі людей для накопичення нової карми, або з низки причин може втілитися і в пекельних світах. Саме тому прагнення потрапити після смерті на райські планети засуджується у писаннях, бо це лише тимчасовий виток у розвитку, який приводить душу у вихідну точку — на землю, а то й ще нижче.

Так, Крішна в “Бхагавад-гіті” говорить про те, що деякі люди прагнуть за допомогою ритуалів накопичити благу карму, щоб втілитись на райських планетах. Крішна застерігає від цього і каже, що це обумовлено прихильністю до чуттєвих задоволень.

Пекельні світи — з цим також все зрозуміло, але знову розбіжність із християнською версією і, згідно з Ведами, втілення там також не триває вічно, а лише можливе до моменту вичерпання негативної карми, після чого слідує втілення на землі, але найчастіше не одразу в людській формі. Цьому передує втілення у формі тварини.

Так, згідно з Ведами, найкращим варіантом є досягнення мокші — звільнення. І це досягається аж ніяк не скоєнням добрих справ. Точніше, не лише за допомогою цього. Справа в тому, що якщо блага діяльність відбувається з прихильністю до плодів цієї діяльності, то людина, згідно із законом карми, ці плоди набуватиме, що призведе до втілення на райських планетах з подальшим вичерпанням доброї карми, поверненням на землю — і далі коло замкнулося.

До плодів не прагну, не потрібна їхня насолода, проте не діяти теж не треба. Нещастя і щастя – земні тривоги – забудь, перебувай у рівновазі – у йозі.

В «Бхагавад-гіті» йдеться про те, що треба діяти без уподобання до плодів дій

Саме прихильність до плодів дій змушує душу знаходити нове тіло та повертатися у матеріальний світ. Тому навіть великі святі знову і знову можуть повертатися в матеріальний світ через те, що накопичили багато доброї карми і тепер змушені отримувати відплату.

Можна навести такий приклад: людина зварила багато смачної каші — і це начебто добре. Але замість того, щоб вийти з кухні і вирушити у своїх справах, він змушений їсти цю кашу доти, доки вона не закінчиться.

Тому Веди наказують йогину робити благі вчинки без прихильності до результату. Це звільняє душу від накопичення карми, і тоді після вичерпання тієї карми, яка є, душа зможе вирватися межі матеріального світу.

Ведичний пристрій Всесвіту

Всесвіт за Ведами починається з Пуруші. У перекладі із санскриту «пуруша» означає «дух». Так, Пуруша — дух, чи свідомість, — починає взаємодіяти з пракріті — матерією. Пуруша має такі якості, як «ніргуна», тобто знаходиться поза впливом гун — якостей матеріальної природи.

Гуни — якості матеріальної природи присутні в пракріті — матерії, але в спокійному стані вони врівноважені. Коли ж Пуруша починає взаємодіяти з Пракріті, гуни виходять із рівноваги, і з’являється свідомість, яка потім огрубується до стану матерії.

Ведичний космос, як його описують у писаннях, виглядає приблизно так: це якийсь простір навколо центральної точки, якою є Бог-творець, який виявлений як Маха-Вішну. Навколо існує якийсь причинний океан. І Маха-Вішну, що лежить у водах цього океану, перебуває у стані трансцендентного сну, і саме в цьому сні і відбувається все те, що, власне, відбувається.

Варто відзначити, що йдеться не про звичайний сон, який відчувають люди. Умовно кажучи, це якийсь усвідомлений сон, у якому сплячий Маха-Вішну створює дійсність. У той час, як ми в період сну рідко можемо управляти реальністю в ньому. За винятком хіба що так званих усвідомлених сновидінь. Таким чином, можна сказати, що наш світ — це свідоме сновидіння Маха-Вішну. І найцікавіше, що Маха-Вішну у своєму сні генерує реальність згідно з бажаннями живих істот. Тобто, у нашому світі втілюється саме те, чого ми бажаємо. Інше питання, що ми не завжди здатні усвідомлювати свої бажання, звідси всі проблеми, але це вже інша тема.

Далі слідує опис самих матеріальних Всесвітів. Наведено таку метафору: під час сну Маха-Вішну, точніше, під час його дихання з його тіла виходять маленькі бульбашки, які є нашими численними матеріальними Всесвітами. Це відбувається на видиху, а потім Маха-Вішну робить вдих і бульбашки знову зникають у його тілі. Таким чином, життя всіх матеріальних Всесвітів (згідно з Ведами їх безліч) триває лише один дихальний цикл Маха-Вішну протягом 311 040 мільярдів років. Що сказати, ось уже пранаяма, то пранаяма! Йогінам є куди прагнути.

Як ми потрапляємо у матеріальний світ

Як сказано вище, Маха-Вішну створює реальність, з бажань живих істот. І в «Бхагавад-гіті» говориться, що душа втілюється у світі лише тому, що у неї виникає бажання накопичити певний досвід, а саме спрага чуттєвих насолод. І це бажання здійснюється — душа проникає в одну з тих бульбашок, які виходять із тіла Маха-Вішну і потрапляє в матеріальний світ. Отже, справедливо можна розсудити, що зворотний шлях приблизно той самий. Якщо спрага чуттєвих насолод привела нас у матеріальний світ, отже, щоб повернутися назад у духовний світ, потрібно спраги чуттєвих насолод позбутися.

Отже, реальність формується нашим бажанням.

Бажанням все світобудову одягнено, бажання — ворог пізнання та світла. Ворог мудрості – мудрих вкидає в палання – те жадібне полум’я в образі бажання.

Бхагавад-Гіта

Одним словом, всі ведичні теорії говорять про одне — душа має нематеріальну природу, а це означає, що матеріальний світ — це не наше місце. Душа, що перебуває у матеріальному світі, схожа на рибу, яку впіймав рибалка та викинув на берег. Різниця лише в тому, що і цією рибою, і цим рибалкою ми є самі.

Космологія індусів

Ведична астрологія розглядає 27 так званих накшатр — основних зірок, з яких складається наш Всесвіт.

П’ята пісня «Шрімад-Бхагаватам» говорить нам про те, що наша планета відноситься до так званої системи Бху-мандала, розмір якої 6400 000 000 кілометрів, а сама наша планета називається Бху-Гола, що в перекладі означає «земна куля». Також Веди говорять нам про те, що суперечить сучасній науці, а саме: Земля знаходиться в центрі нашого Всесвіту і навколо неї обертаються всі планети. Це, звичайно, смілива заява, але не забуватимемо, що все в цьому світі відносно, і щодо Землі світ справді крутиться навколо неї. Недарма ще зовсім відносно недавно вважалося, що Сонце крутиться навколо Землі, і, якщо дивитися на цей процес з поверхні Землі, то саме так і здається.

Проте авторитетність ведичної астрології у часто не викликає сумнівів. Так, у давній астрономічній праці «Сурья-сіддханта» описані точні відстані між нашою планетою та іншими, а також точні діаметри інших планет, таких як Меркурій, Сатурн та інші; і це вже аж ніяк не суперечить сучасній науці — значення цифр у цьому питанні в обох джерелах практично ідентичні. Тож варто задуматися: яким чином у давнину люди змогли встановити ці значення? Можливо, вони мали інший спосіб вивчення космосу? Наприклад, методом переміщення в просторі космосу в тонкій нематеріальній формі.

Але найцікавіше, що текст «Сурья-сіддханти» описує події від початку Калі-юги, тобто 5000 років тому. У тексті йдеться про те, що в день початку Калі-юги (точніше, це була ніч), 18 лютого 3102 до нашої ери, всі сім планет вишикувалися в лінію і тому їх не було видно. І це легко можна довести, якщо провести розрахунки руху планет.

Є, однак, суперечливі моменти. Так, Веди стверджують, що поряд з нашою планетою, всього на відстані трохи більше тисячі кілометрів (це для космосу взагалі ніщо), знаходиться планета під назвою Ракшаса-лока. Однак жодної подібної планети вчені знайти не можуть. У писаннях говориться, що ця планета як би знаходиться в паралельній реальності, має відмінну від нас природу (судячи з назви, — демонічна) і тому бачити ми її не можемо. Вірити цьому чи ні питання відкрите, але те, що сучасна наука ще далека від відповідей на багато питань, це очевидно.

Що ж до самого питання вивчення космосу, то навіть Веди дають нам вельми невтішний прогноз. Так, у «Шрімад-Бхагаватам» говориться, що жодна людина не здатна повністю описати, вивчити і зрозуміти суть творіння Всесвіту навіть за весь час існування цього Всесвіту.

Там же, у «Шрімад-Бхагаватам», дається і настанова живим істотам про те, як треба діяти, потрапивши у матеріальний світ:

Істинно розумні і схильні до філософії люди повинні прагнути тільки до досягнення тієї мети, якої не можна досягти в цьому Всесвіті, навіть якщо обійти весь її — від найвищої планети до нижчої. Що ж до щастя, яке приносять чуттєві насолоди, то в належний термін воно саме приходить до нас так само, як у встановлений термін до нас, всупереч нашій волі, приходять непрошені страждання.

Бхагавад-Гіта

Веди та космос: що нового?

Чому ж навчають нас Веди? Найголовніше щодо різного роду писань — дивитися суть, а чи не форму. Можна скільки завгодно читати про те, що ми живемо всередині бульбашок, що виходять із тіла Маха-Вішну, але який практичний зміст цієї інформації? Важливо розуміти, що істину можна передати лише метафорично, алегорично, наче художник, який може показати нам лише ескіз пейзажу. І важливо розуміти суть метафор, а не прив’язуватись до форми.

Швидше за все, саме цього від нас і чекали автори стародавніх текстів — щоб ми не міркували про бульбашки, що літають у космосі, а навчилися метафори бачити суть. І метафора тих самих бульбашок, швидше за все, спрямована на те, щоб показати нам непостійність і хиткість матеріального світу, де все постійно змінюється, створюється, руйнується, і це означає, що пошук щастя через формування уподобань до матеріального світу — це апріорі шлях у нікуди. Цьому навчали усі вчителі минулого. Про це говорив Будда у своїх «Чотирьох Благородних Істинах», цьому навчав Христос, говорячи:

Не збирайте собі скарбів на землі, де злодії підкопують і крадуть, але збирайте скарби на небі, де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарби ваші, там буде і серце ваше.

А найголовніша істина про влаштування Всесвіту говорить нам про те, що кожен з нас є таким Всесвітом і одночасно його частиною. Нейрони головного мозку під мікроскопом повністю нагадують розташування зірок у Всесвіті. І це не випадковий збіг, це і є нам натяк згори про те, що кожен з нас — творець свого Всесвіту.