Особистість та Еґо 🧿 Перехід на новий рівень

Особистість та Еґо

Перш ніж приступити до фундаментальної роботи над собою — «Руйнування Еґо», необхідно визначитися в базових поняттях Особистості та Еґо.

Як можна зруйнувати Еґо, не визначившись, що це таке і звідки? Як можна накопичувати Особисту Силу, не маючи чіткого поняття, що таке Особистість? Давайте визначимося з цим, інакше можна замість Еґо зруйнувати і зачатки особистості, як це відбувається у багатьох фанатиків та початківців.

Особистість — це комплекс умовних рефлексів, напрацьованих внаслідок подолання людиною ситуацій, пов’язаних із виживанням та взаємодією, що спирається на інстинкт самозбереження. Переважна енергетична спрямованість — бажання контролювати ситуацію з метою власної безпеки. Назвемо це – шлях №1.

Еґо — це також комплекс умовних рефлексів, напрацьованих внаслідок подолання людиною ситуацій, пов’язаних з виживанням у суспільстві, що спирається на інстинкт продовження роду. Переважна енергетична спрямованість – бажання подобатися. Назвемо це — шлях №2.

Оскільки умовні рефлекси людини на відміну умовних рефлексів тварини постійно підкріплюються внутрішнім діалогом, ці рефлекси стають образом себе, який люди несуть через життя. У тварин умовні рефлекси, якщо вони нічим не підкріплюються, зникають за місяць.

Альтернативні шляхи

Існують ще два шляхи подолання почуття дискомфорту від перешкод, що виникають на життєвому шляху в суспільстві. Це – шлях пошуку істини та розширення меж свідомості за допомогою психоделіків (що часто є згубним при неправильному підході) та шлях одержимостей (втоплення в залежностях потенціалу свого життя). Нажаль, часто ці шляхи є актуальними в нашому суспільстві через свою властивість розтотожненням від незручної дійсності.

Шлях юного психонавта часто знаходиться поза інстинктами самозбереження та продовження роду, і спирається на відчуття задоволення, що з’являється в результаті розширення меж сприйняття від прийому психоделічних речовин чи Рослин Сили. Але оскільки таке штучно прискорене розширення кордонів внутрішніх просторів не врівноважене освоєністю зовнішніх просторів, цей шлях часто буває тупиковий.

Тому прийом психоделіків, що можуть повпливати на зсув точки збірки, можна використовувати лише з наміром та чітким усвідомленням. Важливо щоб це НЕ було вашою регулярною практикою. Психоделічні сесії можуть дуже сильно повпливати на вашу Особистість та без належного нагляду Майстра чи людини, яка розуміється, краще не входити в цю мандрівку самостійно.

Шлях одержимостей має протилежну спрямованість – отримання насолоди від звуження меж сприйняття. Виникає розслаблення від прийому алкоголю відбувається рахунок вивільнення енергії з каналу контролю над образом себе. Таким чином стає зрозумілим, чому люди із сильною Особистістю не тонуть в алкоголізмі чи наркоманії.

Інстинкт самозбереження

Ми знаємо, що сила Особистості проявляється у її самодостатності та впевненості у собі. А самодостатність може формуватися лише з інстинкту самозбереження, що є суто індивідуальним.

До речі, час визначитися з поняттям «інстинкт самозбереження». Це — мотивація, що виникає в результаті появи почуття страху за своє життя. Це почуття може з’явитися як наслідок реальних ситуацій, так і через змодельовані у свідомості образи стратегічного та тактичного характеру. Що мається на увазі?

• Стратегічні образи: усвідомлення себе піщинкою у нескінченному космосі та короткочасність власного існування (або аналогічні).
• Тактичні образи: можуть напасти, обікрасти квартиру, можна захворіти, заробити карієс, якщо не чистити зуби і т.д.

Люди не люблять будувати такі прогнози насамперед тому, що такі прогнози не мають енергії. А якщо немає сил на реалізацію, такі прогнози несуть витік енергії.

Тому існує правило техніки безпеки при використанні таких прогнозів: прогноз можливого тиску ззовні повинен бути врівноважений прогнозом можливої дії у відповідь зсередини (вчинком).

Простіше кажучи, прогноз має бути врівноважений вчинком: теорія – практика. Тільки тоді можна залишатися в рівновазі та не індульгувати.

Існує два класичні відхилення від цього правила:

1. Людина багато думає і мало робить, втрачає час і страждає від внутрішнього діалогу, закрита до зовнішнього досвіду — інтроверти.
2. Людина багато робить, але мало думає, страждає від помилок та травм, закрита до внутрішнього досвіду — екстраверти.

Інстинкт самозбереження – це почуття стратегічного характеру, і як усе стратегічне має працювати маяком. Жити, постійно дивлячись тільки на маяк не тільки абсурдно, а й практично неможливо. На маяк кидають лише короткі погляди. Спробуйте самі прямо зараз, сидячи за комп’ютером, викликати почуття страху за своє життя, і ви зрозумієте, що зробити це не так просто. Крім того, ви знаєте, що дозоване почуття страху піднімає рівень адреналіну в крові. Інша річ хронічний страх – це вже хвороба психіки.

Існує категорія чоловіків, що люблять ідентифікувати себе з дикими звірями, наприклад з вовком. Чоловікам подобається у вовках їхнє шаленство у боротьбі за своє життя, і в чомусь образ вовка стає прикладом для наслідування.

Водночас ніхто не ідентифікує себе з домашніми тваринами, які не мають інстинкту самозбереження. Але, оскільки в нас майже всі люди – домашні, то звідки взятися інстинкт самозбереження?

У диких тварин, звичайно, переважаючим є інстинкт самозбереження, але це не означає, що вони мають сильну Особистість. Її замінює намір вижити.

Війна заставляє перебувати нас на межі життя, бути постійно збудженним та уважним, відчувати ризики, страх та небезпеки. У мирний час люди шукають легальних ризиків, контрольованого страху: альпінізм, стрибки з парашутом, серфінг та інші екстремальні види спорту, що включають в людини інстинкт самозбереження. Але, на відміну від реальних бойових дій, тут вже на 50% працює інстинкт продовження роду: людина не тільки виживає, вона ще й самостверджується.

Інстинкт продовження роду

Слабка Особистість / Сильне Еґо орієнтована бажанням подобатися іншим, і спирається на інстинкт продовження роду. Цей інстинкт не індивідуальний, а суспільний.

Що таке інстинкт продовження роду? Це мотивація, що виникає внаслідок появи почуття тяжіння до людини протилежної статі внаслідок моделювання образів чи реальності.

Чому людина несвідомо освоює свій життєвий шлях, використовуючи саме інстинкт продовження роду? Все просто, — коли є вибір між батогом та пряником, людина добровільно завжди обирає пряник.

Сексуальна енергія має властивість вивільнятися дуже швидко. Відчуття безпеки (наслідок інстинкту самозбереження) не несе такого потенціалу енергії як сексуальне збудження (наслідок інстинкту продовження роду).

Часто можна побачити як “умовно-красива” жінка швидче просувається по кар’єрних сходинках, аніж “умовно-некрасива”. Чоловіки, прагнучи подобатися жінкам, змагаються з іншими чоловіками, напрацьовуючи у собі якості, які подобаються жінкам. Наприклад: чим маскуліннішим та матеріально забезпеченим є чоловік, тим більшим успіхом він користується у жінок. Це змушує його робити кар’єру, це і буде його спосіб виживання у суспільстві. (Включено канал схвалення – осуд.)

Руйнація Еґо

Розібравшись, що таке Особистість та Еґо, і як наші головні інстинкти впливають формування Особистості і Еґо, можна перейти, нарешті, до наступної фази — Руйнації Еґо, запитати себе: а чи потрібно мені це?

Якщо в людині сформувалася основна спрямованість як інстинкт продовження роду, то, можливо, це досить непоганий, стабільний, канонічний сценарій життя. Але це не привід припиняти духовні пошуки й жити як всі “умовно-нормальні люди”.

Є дуже багато людей такої спрямованості з травмованою долею внаслідок того, що вони, випробувавши на собі зміщення точки збірки в результаті інтенсивних практик, побувавши різних станах свідомості, вже не змогли нормально адаптуватися в традиційному суспільстві. У них постійно відбувається роздвоєння. Вони нічого не досягли в житті ні в матеріальному, ні в духовному плані. Їхнє життя — нескінченне індульгування про втрачені можливості.

Таким чином, можна вивести правило: зруйнувати Еґо може лише той, хто має початково-слабке Еґо, тобто. той, хто переважає інстинкт самозбереження.

Той, у кого переважає інстинкт продовження роду, ніколи не зможе самостійно зруйнувати Еґо, а від спроб зробити це за допомогою духовних практик, медитаційних технік, психоделіків, людина робиться тільки слабшою. Чому?

Особистість таких людей займає невелику область внутрішнього простору, а основну частину займає Еґо. У той же час, Еґо є основним джерелом енергії. Самостверджуючись, суперничаючи, ревнуючи, заздрячи. люди відчувають смак життя. А якщо почати руйнувати основне джерело енергії, не маючи в запасі іншого, можна уявити, що вийде: спрацьовує психічний самозахист і все повертається на свої місця.

Ревнощі

Якщо ви таки визначилися у своїй справжній спрямованості і зважилися на руйнування свого Еґо, то давайте почнемо все по порядку.

Одна з перших емоцій, що прокидається в перші роки життя дитини — це ревнощі.

Ревнощі — це емоція, що виникає як наслідок боротьби за енергію. Енергією в цьому випадку є увага матері.

Всі ми знаємо що таке дитяче ревнощі, і як діти болісно реагують на появу брата чи сестри. Ще Фройд намагався досліджувати подібні прояви ревнощів у дівчаток до матері через батька та в хлопчиків — до батька через матір, назвавши це комплексом Едіпа та комплексом Електри. Але якщо ці фрейдівські комплекси сексуального характеру і з’являються у віці 5-10 років, то дитячі ревнощі, про які йдеться, спираються на базовий зв’язок із матір’ю.

Матір — це перше жива істота, образ якої впечатується в підсвідомість і залишається назавжди як резервне джерело енергії.

Дитячі ревнощі цілком виправдані. Маленька дитина потребує турботи, захисту і, в міру свого розвитку, починає все менше потребувати материнської турботи.

Якщо ж певному етапі розвитку підліток починає перехід із сімейного егрегора в соціальний, тобто. у вуличні компанії, шкільні, кримінальні тощо, то цьому разі звільнення від батьківської уваги і турботи відбувається шляхом нарощування Особистої Сили, а заміною єдиного джерела енергії іншою. А проблеми ревнощів як були у такої людини, так і залишаються, але вже — до інших людей, чиєї енергії вона потребує.

Усі, мабуть, знають прояви залежності слабкої людини. Він запобігливо дивиться в очі будь-якої людини, очікуючи уваги, схвалення. Відповідно максимально ревнивими будуть саме такі, частіше інфантильні, люди.

І навпаки. Сильна людина дуже мало потребує уваги себе, оцінки себе іншими.

Чим вище за шкалою особистісного зростання знаходиться людина, тим менше вона залежить від уваги та оцінки інших, і, як наслідок, у неї менше проявів ревнощів.

У сексуальному плані аналогічно. З одного боку — менша сексуальна активність через те, що достатньо енергії іншого плану (наприклад — творчої діяльності).

З іншого боку, розвинена Особистість, в силу своєї адекватності, розуміння інших, свободи спілкування та відсутності страхів перед людьми легко знаходить собі сексуального партнера.

Тому сексуальних страждань у розвиненої Особистості просто не може.

Узагальнимо вищесказане:

1. Ревнощі — це емоційний показник слабкості Особистості, залежності.
2. Стримувати прояви ревнощів в собі небезпечно для здоров’я.
3. Боротьби з проявами власних ревнощів не повинно бути. Їх треба використовувати як індикатор рівня власного розвитку та як мотивацію до подальшої роботи над собою.
4. Ревнощі, поруч із іншими формами індульгування, зникає зі зростанням Особистої Сили.

Спостереження: якщо вас дуже сильно ревнує кохана людина (по причині, або без), то, з великою вирогідністю, вона перестане цей статус у вашому житті.

Взаємини

Якщо вас покинула кохана людина, то перш за все, якщо ви все-таки вирішили працювати над собою, необхідно зізнатися собі: ви виявилися слабкою людиною, або ж інша людина виявилася в чомусь краще за вас, да ще й в момент вашої слабкості. І, як би боляче вам не було, потрібно не придушувати в собі ці відчуття, а використовувати цю енергію для свого розвитку. Про це ми говоритимемо пізніше.

Інший варіант – якщо ви досить розвинена Особистість, а кохана людина перейшла до менш розвиненої Особистості. Тут слід уважно дослідити Особистість вашої коханої, розуміючи, що сприйняти вас вона могла не більше аніж на рівень своєї Особистості. Отже, всю вашу глибину вона принципово не в змозі зрозуміти, відпустіть її добровільно, перестаньте ревнувати і подякуйте за досвід.

Наступний варіант – проблема нерозуміння на рівні психотипів.

Найбільш нестабільними парами є пари, де обидва партнери є:

1. Правими внутрішніми. Основна спрямованість на збереження майна та стабільності, але, за зовнішньої стабільності, обидва партнери не задоволені внутрішньо (фундамент є, а стін та даху – нема);
2. Лівими зовнішніми. Основна спрямованість на ледарство і пошук зовнішніх розваг, відсутність внутрішньої опори, підозрілість (дах є, але під нею немає будівлі, ні фундаменту).

Для свого розвитку вигідно прийняти таку позицію: якщо я слабкий – нехай мене кидають і зраджують, тільки така позиція дозволяє постійно накопичувати Особисту Силу та досвід, щоб цього не сталося. Хіба ви стали б жити з людиною, яка не дає вам енергію? А бажаєте цього від іншого.

Слабка людина приймає іншу позицію: все одно не відпущу, тим самим блокуючи власний розвиток та розвиток партнера.

Якщо ти справді впевнений у своїх силах, то треба давати партнеру свободу вибору.

Свобода

Тут ми підходимо до першого кроку на шляху Руйнації Еґо: звільнення від суджень-оцінок-очікувань та прийняття реальної картини світу. На кожному рівні розвитку Особистості своя інтерпретація чуттєвих даних. Наприклад: усі прагнуть Свободи.

• Для інфантильної Особистості бути вільним означало б мати вільний безкоштовний доступ до джерел енергії: натиснув кнопку – отримав. Але оскільки так не буває, то в зазвичай інфантильні особи, що припинили свій розвиток отримують свободу життя за рахунок когось.
• Для Особистості, що розвивається, свобода інерпретується як можливість творчості, свобода вкладати свою енергію. Розвинена людина розуміє, що нічого не дається задарма, за все треба платити, і вона спочатку готова йти на ризик і вкладати свою енергію.

Отже різниця цих двох підходів існування:

• для одного свобода – це можливість забрати в когось енергію;
• для іншого свобода – це можливість віддати, вкласти енергію в будь-кого або будь-що.

Хоча насправді для всіх свобода, до якої всі несвідомо прагнуть, це свобода від внутрішнього діалогу.

У всіх людей генетично та фізіологічно закладена спрямованість на розвиток. Розвиток – це процес, спрямований на накопичення Особистої Сили.

По життю нам часто доводиться вставати перед вибором: пошкодувати себе та вибрати слабкий варіант або не шкодувати себе та вибрати сильний варіант, який і спрямований на розвиток.

Усі знають про що йдеться. Багато хто, вибираючи слабкий варіант, виправдовували себе різними правилами та нормами етики. Багато хто так звикає вибирати слабкий варіант, шкодуючи себе, що вже не помічають як зраджують себе. Це входить у норму життя, за цим принципом виховують дітей.

Хоча, в глибині, кожен знає, що таке життя – і є зрада себе.

Перехід на новий рівень

З подібною проблемою доводиться стикатися будь-якої Особистості, що розвивається. Кожен перехід на новий, більш високий рівень супроводжується ламками, кризами, коли треба ламати старий погляд на світ, руйнувати старий опис, що відповідає цьому рівню, саме через те, що з’являється відчуття, що подальше існування з цими нормами та підвалинами більше неможливе, інакше накопичується почуття постійної зради себе, на яке треба заплющувати очі, щоб не руйнуватися.

Що ж робити у подібній ситуації? Тут уже кожен має ухвалювати власне рішення. Найгірше тут – нерішучість.

У більшості випадків подібні переходи супроводжуються розривами з близькими та звичними людьми, тому що вони теж перебували на попередньому рівні і не усвідомлено не дозволяли тобі розвиватися. Часто в подібній ситуації доводиться змінювати місце проживання, роботу або взагалі переглядати своє життя. І кожен такий перехід змушує знову шукати собі товаришів, і щоразу це робити все важче, тому що в міру наближення до інтегрованої Особистості все менше залишається однодумців.

Звичайно ж, не у кожного вистачить сили здійснити особистісний апгрейд, і тому краще змиритися і залишитися добровільно на попередньому рівні, ніж індульгувати і робити марні спроби вирватися зі впливу попереднього егрегора.

Індульгування

Усі, напевно, багаторазово зустрічали у працях Карлоса Кастанеди цей термін. Пропонуємо попередньо дослідити: «Індульгування в контексті вчень Кастанеди». Тож, давайте остаточно визначимося з цим поняттям.

На прикладі з ревнощами вже було показано, у чому різниця між ревнощами та індульгуванням у ревнощі. Аналогічно відбувається і у випадках з іншими людськими потребами, які ми переводимо розумом на рівень бажань і починаємо індульгувати. Як це відбувається?

Люди, як і всі живі істоти, мають багато потреб, наприклад: сон, їжа, дихання, секс, самоствердження, виділення тощо.

Задоволення потреб закладено природою як процес, що викликає приємні відчуття. Людина ж, на відміну тварин, може з допомогою свідомості збільшити кількість насолод, як, звісно, і страждань.

Так ось, процес перетворення природної потреби за допомогою розуму на рівень бажання та моделювання у свідомості образів задоволення цих бажань та отримання задоволення чи страждання від неможливості задовольнити їх називається індульгуванням.

Наприклад, почуття голоду – лише почуття. Але, якщо його наповнити образами їжі, та ще й, якщо при цьому немаючи можливості поїсти – це все призводить до страждань, які ми і називатимемо індульгуванням.

І так – у всьому:

• Страшний не голод, а індульгування в голоді.
• Страшні не ревнощі, а індульгування в ревнощах.
• Страшне не суперництво, а індульгування у суперництві.
• І так далі..

Тепер стає зрозумілим, як індульгування пов’язане з Еґо. Бажання подобатися формується на образах та очікуваннях.

Якщо людина не індульгує в бажанні подобатися, то вона просто максимально ефективно робить свою справу, стає сильнішою і, як наслідок, оточуючі починають її любити та цінувати. Індульгування забирає багато енергії, і тоді її залишається на вчинки. Від цього людина ще більше індулює. Виходить замкнене коло.

Висновок

Хоча стаття і називається “Руйнування Еґо”, потрібно зрозуміти, що саме формулювання і постановка завдання зовсім не правильна. Чим активніше ми руйнуватимемо Еґо, тим швидше воно збільшуватиметься.

Тому послідовність дій, за яких можливе зникнення Еґо, таке:

1. Припинити всі види індульгування.
2. Здійснити перегляд свого життя.

Як же припинити індульгування? Ось тут і починається основна внутрішня робота. Тут уже потрібно докласти зусиль не для розуміння, а на відстеження у себе проявів індульгування і через розуміння того, що відбувається, зупиняти процес.

Найголовніше в цьому – усунути умовні рефлекси, напрацьовані роками.

Навіть якщо є розуміння та намір, цього ще недостатньо. Потрібна ще регулярна практика – від півроку до року – відстеження, поки затихне цей процес, і ви відчуєте свободу у цій частині свого внутрішнього простору.