Реінкарнація — що це? Закони переродження душі

Що таке реінкарнація?

Реінкарнація — релігійно-філософське вчення про безсмертя душі, що виникло в країнах сходу ще в античні часи. Згідно з ним, після смерті людини душа не гине, а переселяється в іншу тілесну оболонку. В одних доктринах здатність до реінкарнації мають усі живі істоти, в інших — лише люди.

Реінкарнація, низка перероджень — безперервний процес: щоразу, вмираючи, людина знаходить нове життя іншому тілі, і так повторюється знову і знову. При цьому в кожному новому втіленні розвивається нова особистість — зі своїм характером, складом розуму, ідеями та уявленнями, що змінюються протягом життя людини.

Незмінним залишається лише «Справжнє Я», яке спостерігає та усвідомлює зміни розуму та тіла. І це є душа (в індуїзмі звана Атманом) — безсмертна вища сутність, частина єдиного бога.

Згідно з Ведами, особистість, що складається з думок і бажань, накопичених за життя — це тонке тіло, яке є такою ж тимчасовою оболонкою, як грубе. Але в нього особлива місія. Коли грубе тіло гине, тонке вивільняється — щоб перенести душу в нове тіло. Зберігаючи всі думки та бажання, саме тонке тіло вибирає, в яке тіло помістити душу. Таким чином, форма нового фізичного втілення залежить від рівня свідомості особистості в момент смерті. Ця залежність називається кармою.

Закон Карми

Карма — центральне поняття східної філософії, а також теми реінкарнації. Це універсальний причинно-наслідковий закон, за яким за кожен свій вчинок, добрий чи злий, за всі свої пристрасті та бажання, страждання та насолоди людина отримує відплату у наступному житті. Усвідомлюючи дію цього закону, індивід може вдосконалюватися від втілення до втілення — і тілесно, і духовно.

Чим вищих ступенів досягає його свідомість, тим благороднішою стає його поведінка — і тим сприятливіші кармічні наслідки. Отже, людина здатна сама формувати свою долю в ланцюзі перероджень, змінювати її на краще чи гірше. Він сам відповідає за власне майбутнє.

Карма утримує душу в кругообігу народжень і смертей. Цей кругообіг називається сансара. Мета душі — вирватися з сансари та знайти звільнення, злившись із божественним витоком всього сущого. Звільнитися може будь-яка душа, яка усвідомила ілюзорність матеріального світу (Мая) і спіткала свою справжню духовну природу. Але для цього їй потрібна еволюція довжиною в тисячі життів.

Поки людина прив’язана до страждань і радощів світу, її карма постійно наповнюється наслідками її дій — це плоди, які душа має пожинати у нових втіленнях.

Щоб карма перестала наповнюватися, потрібно робити лише безкорисливі вчинки, тобто не бажати за них нагороди ні в цьому, ні в наступному житті. Роби добро і кидай його у воду. І тоді нагороди у вигляді кармічних плодів не буде. Поступово карма вичерпається, і зв’язок із сансарою обірветься. Душа вирветься з круговороту народжень і смертей і набуде повної свободи.

У буддистській філософії таке визволення називається нірваною. Однак буддистський погляд на реінкарнацію, сансару та нірвану багато в чому відрізняється від індуїстського. Буддизм вчить, що ілюзорні як речі матеріального світу, а й такі поняття, як «душа» і «Бог». А коли душі не існує, то в строгому сенсі не існує і реінкарнації.

Що тоді існує? Елементарні частинки буття (дхарми), які, втративши спокій, набувають форми свідомості. Свідомість блукає ілюзорними світами сансари й, залежно від своїх діянь, за законом карми, втілюється в те чи інше тіло. Щоб звільнитися, свідомість знову має набути спокою. Нірвана досягається — так само як і в індуїзмі — усвідомленням своєї справжньої природи та спустошенням карми.

Колесо Сансари

Парадоксально, але факт: віру в реінкарнацію поділяють представники багатьох релігійних течій, починаючи від буддизму, і закінчуючи юдаїзмом. У реінкарнацію вірили ще античності: сам Піфагор висунув постулат у тому, що душа після смерті може перетворитися на тілі тварини, чи, якщо її володар вів праведне життя, може опинитися на “Островах Блаженних”.

Через багато століть уже в XIX столітті завдяки Блаватській і Штайнеру інтерес до реінкарнації спалахнув заново. А століття двадцяте підсумовував та узагальнив досвід апологетів попередніх поколінь, об’єднавши воєдино розрізнені уявлення, що існують у різних релігіях та віруваннях. Якої ж думки сьогодні є релігія з цього питання?

Буддисти вважають, що особистість — це лише сума елементів загального життєвого процесу. Людина, яка йде шляхом сансари та не досягла просвітлення, не може зберігати пам’ять про свої попередні народження. Внаслідок реінкарнації транслюються не спогади як такі, а дхарма, добро і зло, що творяться людиною в його попередніх втіленнях.

Так чи інакше, саме віра в реінкарнацію зобов’язала даосів не приймати кровопролиття і не вживати м’ясне в їжу: мало, хто з родичів міг перетворитися на тіло ягняти, якого ти зараз смажиш…

Для душі не існує ні народження, ні смерті. Вона ніколи не виникала, не виникає і не виникне. Вона — ненароджена, вічна, завжди існуюча та первісна. Вона не гине, коли гине тіло.

Написано в Бхагавад-Гіті

Відповідно до Дхарми, все наше життя, сповнене бажаннями, пристрастями — що веде до страждання. Єдиний спосіб позбутися страждань — прокинутися, вийти з Колеса Сансари, яке є циклом постійних перероджень.

Однак перервати низку смертей і народжень не можна за одне життя, на це можуть знадобитися сторіччя або навіть тисячоліття. Виявляючись щоразу в різних іпостасях, душа повинна прагнути добрих вчинків, чистих думок, медитацій, заспокоєння розуму. Такі вчинки наближають віруючого до нірвани.

Так заповідав Будда

Реінкарнація душі як концепція та віра в неї підкріплюється загадковими випадками, коли деякі люди, особливо діти, несподівано викладають відомості, пов’язані з давно минулими подіями або з іншими людьми, зовсім незнайомими їм людьми. На тему про реінкарнацію є безліч публікацій. Зроблено чимало спроб розібратися у цьому процесі. Однак цей феномен також незрозумілий, як і все, що стосується душі. Але й категорично заперечувати це явище неможливо, оскільки накопичено чимало дивовижних фактів. Є запротокольовані фахівцями випадки, які вивчають це явище, які не так просто проігнорувати.

Як перероджується душа

Усі почуття, думки, відчуття людини — це тонке тіло духу. Коли людина гине, фактично вмирає лише його фізична оболонка, а розум, мрії залишаються лише на рівні тонкого тіла, яке потім переселиться у нову фізичну оболонку. Через скільки часу вчення про це замовчує.

Натомість відомо, що відбувається при реінкарнації:

• Смерть фізичного тіла;
• Переселення душі;
• Народження в іншому тілі.

Західний погляд

Дивовижна тема реінкарнації захоплювала уми багатьох видатних літераторів. Ще Джек Лондон у своїй повісті “Міжзоряний блукач” красномовно описував життєві перипетії чоловіка, що був у своїх попередніх втіленнях морським піратом і найманим убивцею, вченим і пустельником. Трохи пізніше Герман Гессе у своєму романі “Сіддхартха” малює низку форм, що постійно вмирають і народжуються, що проходять перед ликом Будди. І той, і другий захоплювалися східними віруваннями. Можливо, релігія Сходу зможе дати відповідь питанням у тому, що таке реінкарнація?

Представники школи глибинної психології стверджують, що наша підсвідомість заповнена стародавніми образами, що накопичилися за тисячоліття людського існування. Таким чином, кожен з нас несе в собі пам’ять про низку попередніх народжень, смертей та битв.

Я легко можу собі уявити, що міг жити в колишні століття і зіткнутися там з питаннями, на які я ще не міг відповісти; що я повинен був народитися знову, бо ще не виконав дорученого мені завдання

Писав свого часу про реінкарнацію відомий психоаналітик Карл Густав Юнг

Американський психіатр Ян Стівенсон свого часу провів масу опитувань, які підтвердили існування реінкарнації. Опитані їм діти віком від двох до чотирьох років наводили масу фактів зі свого попереднього життя, називали імена своїх померлих родичів. Дивно, що ці факти виявилися згодом підтверджені документально.

У ряді країн Європи, США, в Індії створені солідні дослідні бази, в яких вивченням реінкарнації займаються десятки вчених. У США діє Асоціація терапії та дослідження минулих життів, до якої входять більше сотні психіатрів із різних країн.

Багато прикладів реінкарнації, навіть при посиланні на документальні свідчення, так і хочеться віднести до фантазії авторів подібних повідомлень. Водночас оголосити все вигадкою — важко. Занадто багато було, протягом сотень років, авторитетних мудреців, філософів та вчених, які вірять у реінкарнацію. І в доброчесності більшості авторів повідомлень важко сумніватися.

Чому ж одні з нас можуть згадати про попереднє життя, інші — ні? Вчені пов’язують це із захисними механізмами психіки. Якщо в психіку рине потік спогадів про минулі реінкарнації, то вона виявиться перевантаженою. Але іноді (наприклад, під час гіпнотичного трансу або регресивного гіпнозу) захисні механізми слабшають, і в людині прокидається реінкарнаційна пам’ять.

Для цього не потрібні якихось екстраординарних зусиль. Дослідники пишуть про те, що ніхто з опитаних Стівенсоном осіб не відрізнявся якоюсь особливою інтелектуальною та культурною перевагою. А якщо так — то теоретично всі з нас можуть згадати про свої реінкарнації та звільнитися від вантажу пережитих невдач і помилок.