Таро та психоделічне юнгіанство Алехандро Ходоровського

Таро та окультний психоаналіз

У середині XX століття суто окультне сприйняття карт Таро стало поступово поступатися іншою традицією, заснованою на психоаналізі, втім, від цього не менш містичною.

Вже під час заходу кар’єри містицизмом і окультизмом захопився швейцарський психолог Карл Юнг (1875–1961), який разом із Фрейдом вважається одним із засновників психоаналізу.

Фрейд вважав, що несвідоме психіки складається переважно з витіснених спогадів. Юнг трактував несвідоме зовсім по-іншому: на його думку, воно складається з архетипів — вроджених ідей — та інстинктів. Архетипи успадковуються всіма людьми з первісних часів, і тому спільні елементи має кожна людина.

Наприкінці 1940-х Юнг почав розвивати свою концепцію у напрямі, який підвів його впритул до окультизму та містицизму. Саме до цієї області належить його вельми екстравагантна квазірелігійна теорія синхронічності, яка, по суті, квазінауково обґрунтовує можливості екстрасенсорики та достовірного передбачення майбутнього.

Юнг писав, що сучасна філософія заснована на принципі причинно-наслідкових зв’язків. Однак насправді їхнє існування доводять лише спостереження за статистично великими величинами. Експеримент як засіб дослідження обмежує природний порядок речей.

Герой цієї подорожі – старший аркан Блазень, яка в марсельській колоді має нульовий номер. Блазень — це архетип блукаючого людського розуму, та сила, яка спонукає людину до пошуку нового.

Таро як метод самопізнання

Решту за Юнга додумали його найбільш схильні до містицизму послідовники. Тарологи-юнгіанці пропонують людям використовувати Таро як проєктивний інструмент та вивчати насамперед свій інтуїтивний відгук на значення карт. Часто вони представляють старший аркан як символічну подорож Героя, якого втілює нульова карта Дурень.

Найбільш відомі дослідники, які розвивали юнгіанську тарологію, – академічний дослідник Роберт Ванг і популярніша Саллі Ніколз. Основні їх роботи відносяться до дев’янистих та нульових. По суті, їх підходи різняться лише у деталях. Ванг навіть розробив власну «юнгіанську» колоду — досить симпатичну і життєрадісну з усіх. Однак великої популярності вона не набула.

Саллі Ніколз інтерпретує старший аркан Таро як зцілюючу «архетипову подорож героя» у глибини своєї психіки. Вона, слідом за Юнгом, віддає перевагу марсельській колоді, але її концепція працює і з колодою Райдера — Уейта.

Психомагія Ходоровського

Проте, мабуть, найцікавіша юнгіанська інтерпретація Таро належить режисеру Алехандро Ходоровському. Все життя він цікавився Таро, колекціонував колоди, створив свою і написав кілька праць з тарології.

У 1990-х режисер розробив авторський та вкрай неортодоксальний метод психотерапії, який назвав психомагією. В її основі — символічні акти та дії, що апелюють до несвідомого, за допомогою яких, на думку Ходоровський, можна зцілити психологічні травми з дитинства.

Ходоровський писав, що карти Таро захопили його ще в дитинстві, коли мати, жінка україно-єврейського походження, яка переїхала після революції до Чилі, розповіла моторошну історію про свого батька. Дід майбутнього режисера вважав карту Колесниця своїм оберегом і завжди носив у серця. Він згорів живцем, впустивши свічку в бочку зі спиртом. Карта, за словами матері майбутнього режисера, лежала незайманою посеред купи попелу, що залишилася від її батька. Однак на малюнку з’явилися язики полум’я, що пожирають візника колісниці.

Сюрреалістичний погляд на Таро

1973 року він зняв сюрреалістичний фільм «Свята Гора» (Holy Mountain), сюжет якого побудований навколо старших арканів. Під час роботи над фільмом знімальна група вправлялася в дзен-практиках поєднуючи це з мікродозуванням ЛСД та псилоцибінових грибів.

Герой фільму — Блазень, що водночас дуже нагадує Христа. Він опиняється у вежі в Алхіміка (його зіграв сам Ходоровський), який навчає його своїм обрядам. Згодом вони разом із дев’ятьма супутниками вирушають у мандрівку, мета якої — магічна гора, яка дарує безсмертя.

У психоделічній драмі символи з Таро та інших окультних традицій сплітаються з критикою капіталізму, колоніалізму, тодішньої поп-культури та політики.

«Свята Гора» стала для Ходоровського лише початком багаторічних досліджень Таро. Авторське бачення карт у нього остаточно сформувалося лише у 1990-х. Як і Юнг та його послідовники, Ходоровський критикував всіх європейських спіритуалістів XVIII-XIX століть і вважав справжньою лише марсельські колоди, які були популярні у XVI-XVIII століттях.

На його думку, Таро з’явилися в Іспанії або на півдні Франції приблизно у X столітті. Саме там склалася унікальна ситуація — у відкритому синтезі сплелися іудейська, мусульманська та християнська мудрість. Найавтентичнішою він вважав марсельську колоду XVIII століття, видану Ніколя Конвертом. Разом із нащадком видавця карт, з яким, за розповідями режисера, його звела серія містичних збігів, Ходоровський відтворив оригінальну марсельську колоду.

Ходоровський писав, що довго вивчав різні інтерпретації Таро, але дійшов висновку, що найвірніший шлях до їхньої мудрості — довга та вдумлива індивідуальна медитація на кожну карту.

Я думав, що Блазень ніс у кишені, Маг у сумці, намагався уявити собі нижню білизну Верховної Жриці, вульву Імператриці та фалос Імператора, пробував побачити, що Повішений приховував у своїх руках, кому належали відрубані голови аркана XIII (Смерть) тощо. Я уявляв думки, емоції, сексуальність та дії кожного персонажа. Я змушував їх молитися, ображати, кохатися, читати вірші тощо.

Шлях Таро Ходоровського

Ходоровський дуже уважний до деталей карт. На відміну від попередніх інтерпретаторів він фокусується на дрібницях самих малюнків — вигинах кінцівок героїв (наприклад, у руці самітника, що тримає посох, він помічає контури жіночих стегон, а в зігнутім коліні Зірки — попку немовляти), формах їх головних.

На думку Ходоровського, колода Таро — це мандала, тобто замкнута постать, єдина та закрита система. Пізнати її цілком ніколи не вийде — проте можна вивчати її через відгук індивідуальної психіки на її елементи.

Подібні юнгіанські міркування Ходоровський розбавляє власними нумерологічними гіпотезами. Він вважає, що ключові карти колоди – це Дурень, який символізує божественну енергію, та Світ, тобто його творіння.

Також Мир, на думку Ходоровського — це відображення всієї колоди та ключ до неї. Чотири істоти в кутах карти, які на поверхневому рівні зображують євангелістів із християнської традиції, насправді позначають чотири масті Таро, а також показують, за які відтінки значення відповідають окремі частини кожного старшого аркана.

⚔ Мечі
⤳ Орел

Інтелект, Рішучість і Логос

🏆 Чаші
⤳ Ангел

Емоції, Відчуття та Почуття

🪙 Пентаклі
⤳ Бик

Тілесне та Матеріальне

⚕️ Жезли
⤳ Лев

Творче, Енергійне та Сексуальне

Все про карти Таро

Нумерологія Таро

Ходоровський використовує десяткову нумерологію. Верхні аркани він розбиває на два цикли по десять карт (I-X, XI-XX, Світ — це ключ), кожен з яких символізує еволюційний цикл особистості від дитинства до мудрості та цілісності. При цьому на кожній стадії можлива деградація та відкат до попередньої.

Крім цього, кожна картка має своє унікальне значення, що виходить за межі цієї схеми. Інтерпретації Ходоровського барвисті, докладні та промовисті — у книзі «Шлях Таро» він навіть прописав промову для кожного зі старших арканів, — проте, за винятком деяких карт, не надто відрізняються від класичних юнгіанських трактувань.

Що ж це за промова старших арканів та що вони намагаються нам донести, ви можете дослідити в розділі описів та тлумачень всіх 78 карт таро.

Ми створили для вас україномовну адаптацію цього матеріалу від маестро Ходоровського. Нехай це допоможе ще більше поринути в неймовірний світ Таро.

Мабуть, найцікавіше не надто логічний, але вкрай чарівний зміст, який Ходоровський вкладає в карту Вежа. У ній він виявляє Бога – того самого персонажа, який у своїй традиційній формі ніколи в інтерпретаціях карток не з’являвся.

Як і в Ніколз, Ходоровский трактує цю карту насамперед як визволення — проте в нього це зовсім не руйнація пут его-центризму, а божественне визволення. Удар блискавки в Башту – дотик людського з божественним. А люди зовсім не випадають із будівлі, що руйнується — навпаки, вони танцюють і ходять на руках, вітаючи божественне одкровення.