Чайна культура Китаю 🐉 Елементи давньої традиції

Лагідна чаїнізація

Історія чаю, що бере свій початок у Китаї, налічує, як вважають, близько чотирьох тисяч років. За цей час чай у Китаї став невід’ємною частиною національної культури, охопив усі верстви суспільства та отримав власне заслужене визнання.

Як єдине явище, чай, органічно вписуючись у будь-яку ідеологію, відбиває таке властиве китайському світогляду нероздільне сприйняття духовного і матеріального. Та й західним світом чай сприйняли прихильно як універсальний організуючий елемент взаємодії чи спілкування. І при цьому традиції, пов’язані з виробництвом, приготуванням та вживанням чаю, не припиняють розвиватися.

Азійський чай в Україні

Зараз для більшості людей, як на Заході, так і на Сході, чай — лише повсякденний напій. Чай у світогляді українців знайшов особливу любов, та чайна культура укорінилася в свідомості більшості. В Індії, наприклад, найбільше полюбляють масала-чай на молоці та з прянощами. Але варто придивитися трохи уважніше, як чай розкриває дивовижні свої властивості, що пояснюють особливе своє становище серед інших напоїв.

Попри те, що Україна — країна чайна, ми дуже мало знаємо про цей чудовий і шляхетний напій. Тому приєднуйтесь до нашого чайного вайбу і давайте все ж таки розберемося в темі.

Чорнота в піалці
Світиться в очах
Прозорою ясністю
До якої я скучив

Егор Хор

Чайна культура Китаю

Чай — це реліктова рослина, яка існувала на Землі вже багато мільйонів років тому. Чай — це не чагарникова рослина, це дерево, тривалість життя якого може досягати тисячі років. Так, у провінції Юньнань, південно-західної провінції Китаю, що межує на півдні з Лаосом і В’єтнамом, і зараз можна зустріти в дикій природі дерева чаю заввишки понад 20 метрів. Вважається, що напій із листя таких дерев — найкращий. Чайна культура Азії налічує вже багато сотень років та за цей чай трансформувалася й набула сучасних форм.

Той, у серці якого немає місця для чаю, не зможе осягнути істину і красу.

Японське прислів’я

Чай є у всіх офіційних заходах китайського народу. Китайці довгі тисячоліття вигадували способи заварювання чаю. У Китаї чай — це не лише напій, а й певний спосіб життя.

За спостереженнями китайських мислителів та лікарів чай має безліч переваг у порівнянні з іншими напоями: може зняти головний біль, втамовує голод, діє як протиотруту, допомагає пережити спеку, заспокоює та продовжує життя.

Перший ковток зволожує гортань та губи. Другий руйнує почуття задухи у Вашому серці. Третій проникає в найвисохлу глибину Вас, і тому Ви можете написати п’ять тисяч томів. Четвертий вивільняє легкий піт і всі неприємності мирського життя тікають через пори. П’ятий очищає м’язи та шкіру. Шостий відкриває шлях до душі. Сьомий не повинен робити, бо Ви можете відчути вітер, що підхопив Вас під руки.

Лу Тун, «Сім чашок чаю»

Спочатку чай використовувався як ліки, пізніше чай використовувався як інгредієнт супів. Саме так використали чай у Китаї до VIII століття (династія Тан).

Теанін: чайний дух

У чаї є така речовина — теанін — її часто плутають із танінами та теїнами. Воно було відкрито у середині минулого століття. Це те, що сильно розслаблює під час чаювання та служить противагою кофеїну.

Теанін якраз викликає «чайний стан», коли тобі просто душевно та добре. Його багато в улунах. Це частково пояснює, чому кофеїн у чаї зовсім по-іншому впливає, ніж у каві. Але якщо ви заварите дуже міцний чай, то туди потрапить дуже багато кофеїну, відповідно чай дуже бадьоритиме. А якщо слабкий чай заварите, він розслаблятиме. Це стосується будь-якого чаю.

Ми звикли заварювати чай міцно, тому ми маємо уявлення, що чай бадьорить. А на церемоніях чай заварюється слабо, дається мало часу для екстракції, тому люди дуже розслабляються, водночас у них з’являється енергія через кофеїн. Це ідеальне поєднання розслабленості та енергійності.

Споконвічно чай був на півночі Індії та півдні Китаю — невеликий ореол, звідки це стало поширюватися по інших місцях. В давнину китайці дуже ревно оберігали своє насіння чайних дерев. Але, як не дивно, деякі ченці були дуже вражені ефектом — чайним станом, який на них справляв чай та чайні церемонії, тому це стало причиною поширення Камелії.

Таїнство чаювання

Раз ми вже так багато розмовляємо про чай: як про рослину, як про культурно-історично-традиційний аспект, варто згадати й про чайне дійство, яке ще зветься чайна церемонія.

Вона багато в чому про красу, про витонченість, про гармонію, про баланс. І цей баланс ти шукаєш у всьому — у посуді, у чаї, у спілкуванні. Чайна Церемонія — це унікальне явище яке може з тобою відбутися, атмосфера чайного просту наповнює та надихає.

У Китаї є три філософії — конфуціанство, даосизм та буддизм. І кожна з цих філософій використовує чайну церемонію для чогось свого. Розгляньмо їх!

Кожна людина по-різному використовує церемонію: поспілкуватися з друзями, розповісти їм якісь важливі філософські речі про чай, або просто мовчки пити чай на природі з людьми, відчувати, що ти — це більше, ніж ти, це навколишній світ. А іноді ти можеш просто пити чай, медитувати, бути з собою.

Приготування чаю – заняття не зі звичайних. Для цього потрібна підходяща людина, яка б своєю гідністю дорівнювала б гідності чаю. Така людина повинна мати душу піднесеного самітника, що зберігає в собі красу туманного серпанку, гірських ключів і могутніх скель.

Лу Шушен

Чорний, темний чай краще пити взимку, в холодну пору року. Коли тепло, треба пити світлі — зелені, білі, жовті. І дивитися за самопочуттям. Часто люди запитують: який чай найкорисніший? Для однієї людини може бути корисний зелений чай – якщо людина молода, здорова. Але після 60-ти китайці зелений чай не рекомендують, кажуть, він гірше перетравлюється, приносить холодну енергію в організм, а в старості потрібен «гарячий» чай — чорний, червоний. В основному чай виявляє свої властивості, коли він міцний. Якщо заварювати не дуже міцно, то можна пити, не боячись, усі чаї. Як кажуть індуси, головне міра.

«Китайська церемонія — це замало церемонії, багато чаю. Японська це дуже багато церемонії та дуже мало чаю. І корейська десь посередині»

Чайний канон Лу Юя

Перші згадки про чай у китайській літературі відносяться до II століття до н.е., часу правління династії Хань. У цей час у провінції Сичуань на горі Мен Дін Шань, яка існує і досі й на ній досі вирощують чай, вперше з’явилася плантація чаю. На той час чай був рідкісним напоєм. Цьому сприяло й те, що провінція Сичуань стояла окремо від інших китайських царств і, культивований там чай, був важко доступним інших провінціях.

Чай був розкішшю, його використовували в ритуалах імператорських дворів та в ритуалах вищої знаті до того моменту, доки не з’явився у VII столітті н.е. Лу Юй (Lu Yu, 陆羽) (733 – 804) — видатний середньовічний чайний майстер, який вшановується в Китаї як головне божество-покровитель чаю та чайної церемонії. Він був великим філософом та літератором.

Літературних праць його збереглося мало. Але в «Чайному Каноні», який дотепер є класикою чайної справи, Лу Юй уперше систематизував та класифікував усі аспекти існування чаю у людській традиції. Наразі існує величезна кількість видань «Чайного Канону».

Лу Юй, виявляючи інтерес до чаю, збирав його повсюдно, заварював, описував процес чаювання та відчуття. Тоді чай виробляли не розсипний, до якого ми всі звикли, а тільки пресований. У давнину чай варили на відкритому вогні. Існував спеціальний спосіб варіння чаю Лу Юя, який описаний у його текстах.

Після смерті Лу Юя закладена ним чайна традиція розвивалася кілька століть, до династії Сунь, XII століття н.е. У XIII столітті Китай був захоплений монголами на чолі з Куделай Ханом, і в Китаї почала правити монгольська династія Юань, яка проіснувала до XV століття. Чай у цей час пили мало, літературних праць про чай не писали.

Монголи спочатку негативно ставилися до чаю, але поступово асимілювалися з місцевим населенням, до чаю звикли та полюбили. Згодом, після падіння монгольського правління, династія Мін внесла нову віху у розвиток чайної культури.

До кінця не з’ясовано обставини — чому, але пресований чай перестали виробляти у Китаї. Почалася ера чаю розсипного, що докорінно змінило і технологію заварювання та культурне середовище вживання чаю. З’явилися нові предмети для чаювання. Зокрема, чайники для заварювання з’явилися за часів династії Мін.

З приходом наступних династій чай почав проникати на Захід. За часів правління династії Цин почала розвиватися торгівля чаєм.

Камелії Закарпаття

В Україні теж є чайна плантація — поблизу закарпатського Мукачева. Чай оселився тут у 1949-му, під час здійснення за указом Сталіна перших масштабних проєктів, покликаних забезпечити повну незалежність Радянського Союзу від будь-яких зовнішніх ринків. Тоді закарпатським ботанікам було зобов’язано приживити в області абсолютно невластиві їй рослини субтропіків – евкаліпти, цитрусові та камелію китайську. Індія

Експеримент здебільшого провалився, хоча саджанці прижилися і навіть почали давати непоганий урожай. Кажуть, генералісимус схвалив смак чаю. Але після смерті вождя 1953-го інтерес до цього починання згас, чаївництво на Закарпатті було визнано нерентабельним.

Сьогодні чайні кущі, що збереглися, повністю акліматизувалися, пристосувавшись переживати закарпатські зими. Місцеве населення активно обриває кущі, продаючи листя туристам. Крім того, чай викопують, хоча чайні дерева після пересадки не виживають.

Генетичний матеріал зимостійких сортів чаю мукачівського безцінний. Але сьогодні про місцеву пам’ятку хвилюються лише деякі ентузіасти. Завдяки їхнім зусиллям із закарпатської сировини у 2016-му було виготовлено крихітну експериментальну партію чаю, спрямовану на дегустацію досвідченим західним фахівцям. Вердикт останніх говорив, що чай має перспективний потенціал.

Хто знає, може за кілька років українці зможуть пити вітчизняний чай.