Історія Таро 🔸Розмаїття систем

Ворожіння на картах Таро

Історія Таро почалася в часи Відродження, зараз карти Таро — мабуть, найпопулярніший сьогодні інструмент для передбачення майбутнього. Провидиці у строкатому одязі, які за гроші розповідали відвідувачам ярмарків про те, що на них чекає, залишилися в минулому, але їхній головний інструмент, гадальні карти, стали помітною частиною сучасної культури.

Ворожіння на Таро це ціла наука. Щороку видаються десятки книг, присвячених інтерпретації розкладів карток. Загальна ідея полягає в тому, що кожна картка має свій сенс. Наприклад, Повішеного (за ногу, не за горло) часто інтерпретують як тупикове положення, з якого нелегко вибратися без втрат. Шістка Кубків означає сприятливу ситуацію, добробут та гармонію.

Комбінації карт дозволяють скласти загальну картину з цих одиниць сенсу. Якщо Повішений у розкладі опиниться в позиції, що позначає сьогодення, а шістка кубків — у майбутньому, це означатиме, що на людину чекають складності, з яких вона вибереться з втратами, проте в результаті буде винагороджена.

Світ Таро багатоманітний. Історія Таро таємнича та суперечлива. Нині існують тисячі різних колод. Щоб зорієнтуватися в цьому розмаїтті, розглянемо історію Таро, виділивши найістотніші її віхи.

Вважається, що карти може використовувати будь-хто, хто ставиться до них з повагою, вірить їм і дотримується законів цього мистецтва.

Походження карт Таро

Походження та історія Таро оповита безліччю міфів і легенд. Зокрема, існують такі версії:

Єгипетська.
- Таро відображає систему ініціацій, які проводилися в єгипетських храмах;
- Карти Таро — це спосіб зберегти священні знання єгипетських жерців.
Циганська.
- У Таро зашифровані священні міфи циган;
- Таро в Європу принесли цигани.
Юдейська. Таро відтворює усне священне вчення Мойсея, яке він почув від Бога на горі Синай.
Піфагорійська. Таро відображає вчення давньогрецького філософа й містика Піфагора про таємні Значення чисел.

Жодна з цих версій не була підтверджена. Історичні дослідження свідчать про те, що карти Таро в тому варіанті, який нам зараз відомий (78 карт), з’явилися в Італії в епоху Відродження.

Походження та історія Таро. Звідки пішли карти Таро? Хто створив Таро?

Колода Таро виникла на основі гральних карт. В Європу гральні карти завезли мусульмани наприкінці XIV століття. Європейські гральні карти це адаптовані карти мамелюків. Козирі (які пізніше назвуть Старшими арканами) були додані до гральної колоди європейцями, а саме – італійцями, в першій половині XV століття. Таким чином, Старші аркани — це продукт європейської культури пізнього Середньовіччя.

Гра в карти, яка називається Таро, якою володіють цигани, є Біблією Біблій. Це книга Тота Гермеса Трисмегіста, книга Адама, книга Початкового Одкровення давніх цивілізацій. Таким чином, у той час, як масони, розумні та сильні люди, втратили традицію; коли жерці, теж розумні та сильні, втратили Езотеризм; цигани, хоч і неосвічені, і порочні, дали нам ключ, який дозволяє пояснити всю символіку стародавніх епох.

Етимологія слова «таро» також заплутана і невиразна. Відомо, що назва походить від італійського «tarocchi», тарокі (в однині — «tarocco», тароко), але його етимологія це загадка.

Після появи Таро в Німеччині та Франції в німецькій і французькій мовах з’явилися такі слова: в німецькій — «tarock», у французькій — «tarot». Французька форма «tarot» була запозичена англійською мовою. До нас французьке слово «tarot» перейшло як «таро» так, як воно звучить у французькій мові.

Типи колод Таро

Усі колоди Таро можна розділити на такі групи: історичні (доокультні), окультні й неокульті. А історія Таро поділяється на два великі періоди: доокультний і окультний.

Історичні, або доокультні, колоди — найдавніші з тих, що дійшли до нас, створювалися насамперед для гри в карти.

Головна інновація Таро – поява п’ятої масті, старших карт. Першу документальну згадку такої колоди було виявлено в архівах Леонелло д’Есте, графа Феррари, і належить до 1442 року.

Окультні колоди з’явилися в окультний період розвитку Таро, який почався приблизно 1781 року (про що ми скажемо далі). Тоді в окультистів виник великий інтерес до Таро, і воно ввійшло в орбіту езотерики. Окультисти створюють свої колоди, спершу на основі історичних колод, які змінюють і доповнюють. Починає розвиватися езотерична філософія Таро, що стає одним з інструментів окультних практик.

Неокульті колоди — це колоди, які не є ні історичними, ні окультними: у них не закладені езотеричні ідеї, а сюжети карт є здебільшого фантазією авторів.

Історичне Таро

Таро Вісконті-Сфорца

Найдавніші з карт в історії Таро, що дійшли до нас, — Вісконті-Сфорца. Назва походить від прізвищ двох міланських правителів. «Вісконті-Сфорца» це збірна назва для кількох груп карт, які зберігаються у різних музеях і приватних колекціях. Усього налічується 271 карта. Вони різняться своїм розміром і манерою виконання. Ці карти створювалися вручну і приурочувалися до знаменних подій у житті міланських правителів. Історики Таро називають такі ймовірні дати появи цих карт: 1428, 1450, 1451, 1463, 1466 роки. А серед можливих авторів – художника Боніфачо Бембо. Особливістю карт Вісконті-Сфорца є те, що вони не пронумеровані й не підписані, а Числові аркани не мають сюжетів.

Саме у колоді Вісконті-Сфорці й формується символічна система Таро. Вона очевидне породження північноіталійської культури епохи Відродження.

У XX столітті було виготовлено кілька репринтних видань Таро Вісконті-Сфорца. Утрачені карти намалював італійський художник Луїджі Скапiнi. Крім того, болгарський художник Атанас Атанасов створив реставрований варіант колоди (з відтворенням втрачених карт), яку надрукувало італійське видавництво Lo Scarabeo.

Хелен Фарлі вважає, що Вежа – італійською Torre – могла мати для Вісконті особисте значення. Династія довго змагалася і боролася за владу з іншою знатною родиною Мілана — делла Торре. Включивши її символ у свої колоди, герцог Філіппо увічнив би рід найлютіших ворогів.

Таро Сола-Буска

Приблизно 1491 року було створено колоду Таро Сола-Буска. Ці карти належали міланській родині Сола-Буска, вочевидь, були створені художником з Феррари. У цій колоді на 22 Козирях зображені герої грецької та римської історії, а також два біблійні персонажі — Німрод і Навуходоносор. Це перша колода Таро, у якій Числові карти дістали сюжети: сцени з повсякденного життя й алхімічні алегорії. Масті в цій колоді такі: диски, кийки, амфори й мечі. У всіх Придворних карт є імена, крім Пажів.

Таро Сола-Буска майже 420 років залишалося в приватній колекції, і лише 2008 року італійський уряд вирішив викупити колоду для міланського музею Пінакотека Брера. Нині ця колода видана в кількох варіантах.

Деякі сюжети цієї колоди згодом стали джерелом натхнення для Памели Колман Сміт художниці, яка намалювала Таро Вейта. Деякі запозичення сюжетів очевидні. У Таро Вейта перейшли образи з таких карт колоди Сола-Буска: Трійка мечів (у Трійку мечів Таро Вейта), Полісена (у Королеву кубків), Сімка мечів (у Сімку мечів), Десятка мечів (у Десятку жезлів), Шістка дисків (у Вісімку пентаклів).

Марсельське Таро

У XVI столітті основним виробником карт стала Франція. «Із Руана й Ліона колоди наприкінці XVI століття експортували до Іспанії, Фландрії, Англії, Португалії та Швейцарії», — розповідає Гарет Найт, відомий фахівець із Таро.

У Франції карти виготовлялися в багатьох містах (Руані, Ліоні, Нансі, Парижі, Марселі), і між виробниками карт із різних міст була велика конкуренція. Важливою віхою в історії Таро є 1631 рік, коли марсельські виробники карт дістали королівський патент на свою діяльність. Після цієї події Марсель став головним центром виробництва карт, а так зване Марсельське Таро — загальноприйнятим стандартом.

Марсельське Таро — це не якась одна колода, а умовна назва для особливого дизайну карт. Марсельських колод багато, але, попри деякі відмінності, вони мають низку однакових властивостей, про які йтиметься нижче. Одна з найстаріших марсельських колод, що дійшла до нас, Таро жана Нобле. Інші відомі колоди марсельського зразка: Таро Ніколя Конвера, Таро Клода Бурделя, Таро Жана Додаля, Давнє Марсельське Таро Поля Марто та ін. Відомий сучасний і режисер та психотерапевт Алехандро Ходоровский разом з Філіпом Камуа створив свою колоду реставрованого Марсельського Таро.

На відміну від старих італійських колод (Вісконті-Сфорца, Сола-Буска), які малювалися вручну і були витворами мистецтва, ці карти виготовлялися за допомогою кліше з дерев’яних болванок, тому вони прості й непоказні за своїм художнім виконанням.

Особливості Марсельського Таро?

Зображення арканів не вирізняються особливою витонченістю, схематичні, а часом навіть грубі й мають неохайний вигляд. Образи промальовані чорним контуром, а деталі залиті різними барвами. Кольорова гама також проста. Зазвичай використовуються червоний, жовтий, зелений, синій. Рідко — коричневий, чорний і бежевий. Тло карт — порожнє, біле.

Ми доречі написали дуже цікаву статтю про Марсельське Таро та психоделічне Юнгіанство, його інтерпретацію від Алехандро Ходоровського. Почитати цей Magnum Opus ви можете тут!

Окультне Таро

Історія окультного Таро це насамперед історія зміни уявлень про Таро. І перша така зміна сталася 1781 року. Тоді Антуан Кур де Жебелен (1719-1784), протестантський пастор і масон, публікує восьмий том своєї енциклопедії «Первісний світ» («Le Monde Primitif»), у якому йдеться про те, що Таро походить зі Стародавнього Єгипту, а оригіналом Таро була ієрогліфічна «Книга Тота».

Також у цій книжці стверджується, що Старші аркани відповідають двадцяти двом буквам староєврейського алфавіту. У додатку до неї було надруковане есе «пана графа де М.». У цьому есе, крім підтвердження згаданих ідей, стверджувалося, що Таро пов’язане з віщуванням долі й що з цією метою воно використовувалося ще у Стародавньому Єгипті.

Де Жебелен вірив, що давні люди жили набагато краще за людей сучасних. На його думку, Таро – це давньоєгипетська книга Тота, записана в символічному вигляді. З її допомогою давньоєгипетські жерці зашифрували мудрість, щоб вона могла пройти через тисячоліття і бути впізнаною лише гідними.

Усі ці ідеї згодом були спростовані, однак після виходу у світ цієї публікації до Таро виник неймовірний інтерес, насамперед з боку окультистів і езотериків. Відтоді й починається окультна історія Таро.

Таро Еттейли

Жан-Батист Альетт (1738-1791), більше відомий як Еттейла, одним з перших спробував реконструювати «Книгу Тота» — створити колоду Таро, яка відображала б езотеричну традицію Стародавнього Єгипту. Впродовж 1783-1787 року п’ять брошур, у яких розвивав ідею єгипетського походження Таро, а 1783-го виготовив свою версію колоди Таро. Щоправда, жоден екземпляр цієї колоди до нас не дійшов.

Утім послідовники Еттейли на початку XIX століття за його описами відновили цю колоду. І сьогодні Таро Еттейли існує у двох варіантах: «Grand Etteilla Tarot» (Таро «Гранд Еттейли») і «Le Livre de Thoth. Tarot D’Etteilla» (Таро Еттейли «Книга Тота»). До того ж ці колоди різняться між собою.

У чому полягають особливості Таро Еттейли?

Карти мають суцільну нумерацію, від 1 до 78, причому аркан «Божевілля, або Алхімік» (Блазень) є останньою картою колоди під номером 78. Пророчі значення підписані просто на картах для прямого й перевернутого положення.

Французьке окультне Таро

Найважливішою фігурою французького окультизму був Альфонс Луї Констан (1810-1875), більше відомий як Еліфас Леві. Він називав Таро «Книгою Гермеса» і вважав, що воно сягає часів патріарха Еноха. Еліфас Леві вбачав взаємозв’язок системи Таро з кабалістичним Деревом Життя і, як і Кур де Жебелен, дотримувався думки, що Старші аркани пов’язані з 22 літерами староєврейської абетки. У своїх дослідженнях Леві використовував Марсельське Таро, хоча й вважав його спотвореною часом «Книгою Гермеса».

Він хотів створити свою колоду Таро, яка розкривала б езотеричні доктрини арканів, але цей задум так і не було втілено в життя. Особливе значення має книжка Еліфаса Леві «Вчення і ритуал вищої магії», присвячена окультним аспектам арканів Таро. Цікава також і структура цього твору: він складається з двох томів, кожен з яких містить 22 розділи, присвячені темам, так чи інак пов’язаним зі Старшими арканами Таро в їхньому окультному прочитанні.

Сучасні адепти Таро цінують внесок, який вніс у їхню традицію де Жебелен, проте вважають його недалеким інтерпретатором, а ось Еттейллу вважають набагато проникливішим і найталановитішим магом. Саме йому вдалося вперше пов’язати Таро з герметичною філософією.

Важливо зазначити, що, на думку Е. Леві, аркан Блазень (або Дурень), який не має номера, має розташовуватися між XX (Страшний Суд) і XXI арканами (Світ), а послідовність Старших арканів має починатися з 1 аркана (Маг), якому має відповідати перша буква староєврейської абетки «алеф» (II аркану, Папесі, відповідно, друга буква, III аркану — третя тощо).

Еліфас Леві, по суті, став засновником французького окультного Таро, попри те що своєї колоди так і не створив.

Його ідеї згодом підтримали багато окультистів, зокрема Жерар Анкосс (1865-1916), який писав під псевдонімом Папюс. Він був відомим окультистом і кабалістом, творцем ордену Мартиністів і членом кабалістичного ордену Рози та Хреста.

Визначальними для розвитку Таро стали дві написані ним книжки: «Циганське Таро» і «Пророче Таро». Папюс дотримувався того порядку Старших арканів, про який говорив Еліфас Леві. Що стосується провісних значень Молодших арканів, то він їх цілком запозичив у Еттейли. Французьке окультне Таро, що використовується у практиці віщування, було розроблене Папюсом.

Прототипом французької системи Таро можна вважати колоду, намальовану художником Габріелем Гулина, яка додавалася до книжки Папюса «Пророче Таро» (1909 рік). Це були чорно-білі ілюстрації, які читачам пропонувалося вирізати, наклеїти на картон і розфарбувати самотужки.

Нині існує багато колод, що належать до традиції французького Таро, серед яких: «Еклектичне Таро» («Eclectic Tarot»), «Таро Лабіринт» Луїса Ройо («The Labyrinth Tarot»), Кабалістичне Таро Г. О. М. тощо.

Англійське окультне Таро

У 1888 році сталася важлива для розвитку окультизму і Таро подія — в Англії було створено герметичний орден «Золота Зоря». Найвпливовішою постаттю в ордені був один з його засновників Семюель Ліддел Мак-Грегор Мазерс (1854-1917), який і написав більшість орденських матеріалів, зокрема і щодо Таро.

В освітній програмі ордену Таро відводилося важливе місце. У «Золотій Зорі» Таро вважалося системою, призначеною насамперед для магічних практик, а не для передбачення.

Однією з ключових ідей герметизму є принцип відповідностей. Згідно з ним явища з різних площин буття виявляють разючу подобу, а все, що існує, підпорядковане єдиним законам. Хімічні речовини тотожні слова, небесним тілам та математичним символам, а наш світ подібний до вищих, прихованих від людини світів. Це припущення і уможливлює магію та алхімію, в основі яких лежить символічне відтворення цих тотожностей.

Англійські окультисти мали свій погляд на порядок Старших арканів і розробили для них свої списки значень. Істотних змін зазнали Молодші аркани, значення і сенси яких також було переосмислено.

У «Золотій Зорі» існувала внутрішня колода для членів ордену. І кожен з них мав створити свою колоду за цим зразком. Орденська колода до нас не дійшла, однак нині існують в колоди, виготовлені на основі матеріалів ордену: Таро «Золотої зорі» Роберта Вонга, випущене 1977 року, і Магічне Таро «Золотої зорі» Са Табати Цицеро (1989).

Система Таро Вейта

Однією з ключових подій в історії Таро, якщо не найважливішою, є поява 1910 року колоди Артура Едварда Вейта (1857-1942), намальованої Памелою Колман Сміт (1878-1951), англійською художницею і театральним декоратором американського походження. Цю колоду ще часто називають Таро Райдера-Вейта (Вільям Райдер перший видавець колоди). Разом з нею вийшла друком книжка Вейта «Ілюстрований ключ до Таро», в якій розглядається символізм арканів і їхні провісні значення.

Новизна Таро Вейта полягала в тому, що це була перша колода Таро для ворожіння, в якій абсолютно всі карти мали ілюстрації. Причому, як зауважує сам Вейт, Старші аркани своєю символікою відображають езотеричні ідеї, а сюжети Молодших арканів — пророчі значення. Вище ми розповідали про Таро Сола-Буска, в якого Памела Колман Сміт запозичила деякі сюжети. На відміну від Таро Сола-Буска, колода Вейта розроблялася саме для передбачень. Попри те що Артур Вейт був членом «Золотої Зорі» і його колода багато в чому наслідує традицію ордену, не варто вважати Таро Вейта представником «Золотої Зорі». Зіставлення сюжетів колоди та значень карт, які дає сам Вейт у книжці «Ілюстрований ключ до Таро» зі значеннями арканів, розробленими в ордені, а також з традиційними французькими значеннями, доводить, що Таро Вейта — це суміш двох систем. Особливо показовими є Шістки Числових арканів.

Уейт критикував спроби попередніх авторів надумано прив’язати Таро до історичних наративів і пропонував зосередитися на символізмі самих карт, в якому без жодних єгипетських божеств прихована та сама Тайна Традиція, яку завжди шукали окультисти. Найбільше йому нехтувала ідея зв’язку між Таро і каббалою, яка, на його думку, обмежувала та згладжувала мудрість карт.

Сьогодні колода Вейта є найпопулярнішою у світі. На її основі згодом було створено чимало інших колод, які повністю або частково її копіювали. Назвемо лише кілька з них: Таро Морган – Грір, Таро Шарман – Каселлі, Таро «Нью-Віжн», Таро «Універсальний ключ» тощо.

Таро Алістера Кроулі

У 1944 році Алістер Кроулі (1875-1947), ще один виходець з ордену «Золота Зоря», виготовив свою колоду — «Таро Тота». Крім того, він написав фундаментальну працю «Книга Тота», в якій проаналізував символізм своєї колоди і висловив чимало нових ідей щодо Таро загалом.

«Таро Тота» — це колода, яка багато в чому ґрунтується на вченні, розробленому Кроулі й названому ним Телемою. «Таро Тота» — складна, самобутня колода, сповнена безлічі символів і нетрадиційних образів. Художниця Фріда Гарріс малювала цю колоду кілька років під пильним наглядом Кроулі. Вона використовувала принципи синтетичної проєктивної геометрії. Згодом на основі «Таро Тота» були створені інші колоди, зокрема Таро «Зірки Вічності», «Віа Таро», «Розетта Таро» та інші.

Висновок

Ми розповіли про головні традиції Таро. Проте існують окультні колоди, які мають яскраві відмінності, що унеможливлюють віднесення їх до певної групи. Наприклад, Таро Германа Гайндля, яке багато в чому ґрунтується на традиціях Алістера Кроулі, таке унікальне за своєю образністю, назвами Числових арканів і рангами Придворних, що його не можна вважати належним до якоїсь із груп, описаних вище.

Окрім того, існує багато колод Таро, що з’явилися наприкінці XX початку XXI століття і не є окультними. До них можна віднести майже всі колоди, створені за мотивами картин відомих художників: Таро імпресіоністів, Таро Альфонса Мухи, Таро Густава Клімта тощо.

Ми ж розглядаємо та надаємо перевагу системі Таро Вейта, найвідомішій у світі. Колода Вейта стала підґрунтям для формування цілої традиції. Щороку з’являються нові колоди, і найчастіше за основу в них взято звичного класичного Вейта.

Матеріал статті взятий з книги “Таро. Повне керівництво з читання карт і практики передбачення”. Авторство тексту належать Констянтину Лаво та Ніні Фроловій. Дякую.