IX ᛫ Відлюдник🔸Шукач прихованого світла

Я прибув до кінця свого шляху, туди, де немислиме постає як безодня. Стоячи перед цим небуттям, я більше не можу рухатися вперед. Усе, що я можу зробити, це відступити, споглядаючи дорогу яка мною вже пройдена. З кожним своїм кроком я Формую реальність переді мною. Я відлюдник.

Між життям і смертю, будучи в постійній кризі, я тримаю свою запалену лампу — Мою свідомість. Вона дозволяє мені направляти кроки тих, хто пішов за мною, тим шляхом, що я відкрив. Але вона також світить для того, щоб привернути до мене увагу. Я виконав ту духовну працю, яку повинен був зробити. І тепер ти, о нескінченна таємниця, прийди до мене на виручку. Мало-помалу я звільнився від усіх зв’язків. Я більше не належу своїм думкам. Мої слова не визначають мене. Я поборов свої пристрасті. Я живу всередині свого серця, відокремлений від бажання, так, як ніби перебуваю всередині порожнистого дерева. Моє тіло є транспортним засобом для мене, і я спостерігаю те, як воно старіє і зникає подібно до течії річки. Я більше не знаю, хто я. Я живу в повному невіданні щодо себе самого. Щоб досягти світла, я поховав себе у темряві. Щоб досягти екстазу, я вдосконалююся в байдужості. Для досягнення любові всіх речей і всіх живих істот, я пішов в усамітнення. Саме там, у найвіддаленішому куточку всесвіту я відкриваю свою душу подібно до квітки чистого світла. Вдячність без вимагання: суть мого знання є знання сутності.

Йдучи шляхом волі, я досяг найвищого піку. Я був полум’ям, потім теплом, а потім холодним світлом. Тут я — той, хто світить, хто викликає, і хто сподівається. Я пізнав повне усамітнення. Ця молитва йде від мене прямо до мого внутрішнього бога, вічність стоїть за моєю спиною, я чекаю і продовжую чекати, стоячи між двома прірвами. Я більше не можу сам рухатися вперед або назад… Мені потрібно, щоб Ви прийшли. Моє терпіння так само нескінченне, як і Ваша вічність. Якщо Ви не прийдете, я продовжуватиму чекати в цьому самому місці, тому що очікування Вас є моя єдина причина для життя. Я більше не рушу з місця! Я продовжу світити до тих пір поки не винищу себе. Я — масло мого власного Ліхтаря: це масло — моя кров, моя кров — це крик, що кличе тебе вас. Я є полум’я, і я є виклик. Я виконав своє завдання. Тепер ви — єдиний, хто може продовжувати це. Я — духовна жінка, нескінченна діяльність пасивності. Як чаша, я пропоную свою порожнечу для того, щоб вона могла бути заповнена. Я допоміг собі, тепер і ВИ допоможіть мені”.

У мене є досвід усього. На початку переді мною був океан можливостей. Керований чи то волею провидіння, чи то випадковістю, я вчиняв дії та накопичував знання для того, щоб, щоб рушити вперед без будь-яких упереджених цілей. Я досягав стабільності незліченну кількість разів. Я намагався зберегти плоди на своєму столі тільки для того, щоб побачити їх гниючими. Я зрозумів, що я повинен відкритися іншим і ділитися. Я зрозумів, що маю шукати всередині себе когось Іншого, більш великого. Я повинен шукати божественне джерело і центр моїх незліченних обертів навколо цієї осі. Я шукав те, що нагадує мене і заблукав у цьому. Я отримував задоволення від того, що бачив своє відображення в очах Іншого, як у нескінченних дзеркалах, але одного дня непереборна сила змусила мене вчинити дію і змінити світ — тільки усвідомивши все, я зміг почати трансформувати його.

Мій духовний пошук розширено до точки вбирання всієї матерії, і я досяг страшної досконалості, стану, в якому ніщо не може бути додано до мене або забрано в мене. Це мертвий стан, і я не захотів залишатися закам’янілим таким чином. Тоді я залишив усе, що мав, і взяв із собою лише мудрість. Я сягнув крайньої межі себе, чекаючи на божественний каприз, універсальну енергію, таємничий вітер, який дме в бік немислимого. Я чекав на те, що змусить мене вразатися так, що перший вибух нового циклу зацвіте в моєму серці. Я дуже добре зрозумів, що все, що починається — закінчиться, і все, що закінчується, має початок. Я дізнався також, що все, що йде вгору, має спуститися вниз, і що все, що йде вниз, потім піде вгору. Я дізнався дуже добре, що все, що циркулює, буде застоюватися, все, що застоюється, почне циркулювати. Бідність стає багатством, і багатство бідністю. І я запрошую вас спокійно переходити від однієї зміни до іншої, я запрошую вас об’єднатися з колесом життя, приймаючи зміни з терпінням, покірністю і смиренністю. До моменту пробудження Свідомості. Тоді все, що є людина, трансформується, наче лялечка, в якусь ангельську стадію, коли реальність перестає обертатися навколо своєї осі, і коли вона злітає кудись до свідомості Творця.