Яфігор — філософія індивідуальної свободи та колективної відповідальності

Що таке «Яфігор»?

Що таке “Яфігор”? Це альтернатива для тих, хто скептично відноситься до світоустроїв, які нам пропонують відомі релігії, але разом з тим не знайшов себе і в атеїзмі. Для тих, хто припускає існування того, що ми називаємо надприродними силами, але не вдовольняється загальнопоширеними пояснення таких явищ. Для тих, хто продовжує пошуки у цьому напрямку, щоб отримати для себе відповіді на питання: «Як влаштований цей світ?», «Хто я?», «Для чого я у цьому світі?», «У чому сенс мого існування?» та подібних.

«Яфігор» можна розглядати як гнучку концептуальну платформу, що відрізняється від жорстких систем вірувань або наукового скептицизму. Він пропонує людині додатковий набір ідей, які можна інтегрувати у свій світогляд, поєднуючи їх з вже наявними ідеями наукового, релігійного чи філософського характеру. Він дає змогу шукати відповіді там, де у традиційних моделей світоустрою (релігійних або атеїстичних) починаються обмеження або червоні лінії.

Одна з основних його особливостей полягає у тому, що він базується не на вірі, як релігійний ідеалізм, і не на загальновизнаних наукових фактах, як атеїстичний матеріалізм, а на розумінні того, що люди керуються у своєму житті індивідуальними припущеннями, які ґрунтуються на їх особистому світогляді.

В «Яфігорі» немає вимоги вірити чи не вірити, він лише пропонує концептуальні ідеї, які кожна людина може сприймати чи не сприймати з різним ступенем імовірності, керуючись своїм баченням та розумінням.

Це також стосується і питань божественного та надприродного. В концепції «Яфігор» присутня ідея Бога, в якого не обов’язково вірити, достатньо лише припустити його існування з певним ступенем ймовірності.

До процесу пізнання світоустрою, «Яфігор» пропонує підійти з позиції сучасної людини, яка на питання: “Чи існують якісь непізнані сили, що впливають на нашу долю у земному житті?” дає ствердну відповідь на кшталт: “Так, я припускаю їхнє існування з досить високою долею ймовірності”.

Така відповідь має свідчити про те, що людина готова приділити увагу вивченню цього питання, щоб прояснити для себе «правила гри» у світі де можуть бути присутні ці сили. Розуміння цих правил має допомогти особистості знайти своє місце у земному Житті та бути у ньому успішною.

У процесі вивчення того, що ми вважаємо надприродним, концепція пропонує свідомо відмовитися від багатовікових традицій, концепцій, теорій та вчень щодо божественного. Це пояснюється тим, що всі ці багатовікові ідеї про божественне, формувалися людьми своїх епох, з відповідним рівнем наукових знань, технологій та суспільних відносин.

Концепція «Яфігор» — це спроба відповісти на питання: «Якими можуть бути світоустрій та Бог-Творець?» з погляду людини, що спирається на сучасні знання, технології, філософські та наукові теорії. Людини, що не зобов’язана рухатися тими глибокими коліями, які проклали наші поважні пращури, котрі вивчали питання світоустрою десятки, сотні або тисячі років тому.

👤 Автор концепції

Дяченко Станіслав — автор і розробник світоглядної концепції «Яфігор».
Офіційний сайт: www.japhihorus.club
Там ви знайдете більше матеріалів, текстів і пояснень до цієї ідеї.

Світоустрій і Бог-Творець у «Яфігорі»

Концепція «Яфігор» пропонує свій погляд на розвиток земного Життя, Творця та місію Людства. Він не суперечить сучасній теорії еволюції, а лише доповнює її осмисленістю та керованістю цього процесу.

Основні тези цього погляду:

«Яфігор» ділить Всесвіт на дві умовні частини: мінеральний компонент та Життя.

Всі космічні об’єкти разом з планетою Земля є складовими частинами мінерального світу. Питання його виникнення, розвитку та процесів, що у ньому відбуваються, концепція залишає на розгляд тих, хто досліджує ці явища: астрономів, фізиків, філософів та всіх охочих.

«Яфігор» також не робить акцент на визначенні як самого терміна «Життя» так і тих його форм, яке воно може приймати у Всесвіті. Він зосереджений безпосередньо на земному Житті, складовою частиною якого є Людство, і кожна людина зокрема.

Згідно з концепцією, все земне Життя має єдине коріння — одну умовну праклітину. Внаслідок свого походження, воно залишається взаємопов’язаним, як структура єдиного організму.

Цей організм на якомусь етапі свого розвитку усвідомив себе як особистість, що має свідомість та волю. Так виник Бог земного Життя.

Для кращого пояснення цього моменту, приводиться аналогія з організмом людини. Цей організм починає свій розвиток з однієї єдиної заплідненої клітини. За дев’ять місяців він проходить всі етапи біологічного формування, через деякий час після народження усвідомлює себе як особистість і нарешті починає свідому діяльність. Доросла людина складається з десятків трильйонів живих клітин, які можуть суттєво відрізнятися за формою, будовою та функціями, хоча і мають єдиного прабатька — ту першу запліднену клітину. Разом з тим це єдиний взаємопов’язаний організм, що має особисту свідомість та волю.

Таким чином, все земне Життя з погляду концепції — це організм єдиної структури, що має власну свідомість та волю. В «Яфігорі» вона називається Бог, або Творець.

Чому Бог і чому Творець? Тому, що він має вплив на все всі живі організми, як компоненти свого тіла та здатний створювати нові види.

Цей Бог усвідомив себе, як особистість, у мінеральному світі планети Земля. Він змушений пристосовуватися до фізичних законів і умов, що існують на цій планеті. В силу своєї біологічної будови, він не має можливості суттєво трансформувати цей мінеральний світ під свої потреби. Він може лише пристосовуватися до нього, та наповнювати його своїми біологічними формами.

Засобом для цього стала еволюція, керована Творцем. Завдяки їй ми маємо потужний розвиток Життя на нашій планеті та його різноманітність. Еволюція стала інструментом для самовираження Бога та реалізації його планів.

Земне Життя вразливе і хоче жити. Творець не безсмертний і не всемогутній, особливо якщо це стосується процесів, що відбуваються у мінеральному світі. Цей світ живе за своїми космічними законами. Він не свідомий, але процеси, які відбуваються у ньому, можуть знищити земне Життя, або завдати йому значної шкоди. Мова йде про загрози космічного масштабу такі як: астероїди, комети, внутрішня активність нашої планети, процеси на Сонці, вторгнення іншого Життя тощо.

За «Яфігором», саме це змусило Творця створити вид, який здатен стати його «руками» для протидії загрозам космічного масштабу. Цей вид — Людство.

Призначення Людства — захист земного Життя, сприяння у його розвитку та поширенні. Завдання Людства — створити таку цивілізацію, яка буде здатна виконати цю місію. Призначення кожної людини — сприяти Людству у виконанні його місії стосовно земного Життя.

Взаємовідносини Бога і його творінь у «Яфігорі»

Відносини між Творцем та створеними ним видами, у тому числі й Людством, метафорично представлені в «Яфігорі», як відносини між людиною та її органами й клітинами. З одного боку, тут немає міжособистісного спілкування, як подібного з подібним, з іншого боку, кожна клітина — це частка організму, яка його творить. Без усіх цих клітин не буде людини. Вони і є людина.

Творець любить людей і всі живі істоти так, як людина любить своє тіло, всі його органи і клітини. Для людини вони всі важливі, бо кожна клітина, кожен орган мають своє унікальне призначення і відіграють вагому роль в єдиній структурі людського організму.

Це приводить нас до думки, що Творцю від своїх створінь потрібне не поклоніння, не жертвоприношення, не славлення, а надійне виконання покладених на них функцій.

Кожна жива істота будь-якого виду є унікальною біологічною конструкцією, створеною Творцем для вирішення конкретних завдань в єдиній системі земного Життя. На Землі існує безліч видів живих істот — від найпростіших одноклітинних організмів до істот, тіло яких складається з сотень трильйонів живих клітин. І кожен з цих видів виконує свої унікальні функції, необхідні для підтримки загального балансу земного Життя.

Але одного фізичного об’єднання різних клітин у потрібну біологічну структуру недостатньо. Всі ці клітини мають діяти скоординовано — як єдине ціле, що здатне існувати автономно у земних умовах та взаємодіяти з іншими живими істотами у цьому світі.

Сучасна людина скаже, що для цього потрібне відповідне «програмне забезпечення» і «Яфігор» з цим погоджується.

Згідно з концепцією, все земне Життя — це не лише єдина біологічна структура, а й взаємопов’язане програмне середовище, подібне до глобальної інформаційної мережі.

В цій мережі кожна жива істота (особистість) — це окремий біокомп’ютер з індивідуальною операційною системою, що забезпечує скоординовану роботу всіх елементів організму (аж до кожної окремої клітини), його автономність у земному середовищі та зв’язок з операційними системами інших особистостей і Творця.

Ця операційна система в «Яфігорі» асоціюється з Душею, а природа Душі розглядається, як природа програмного продукту. Тобто це те, що не має фізичних вимірів таких як маса чи об’єм, але разом з тим наповнює структуру функціональністю.

Саме виходячи з такого розуміння природи Душі, «Яфігор» припускає можливість її безсмертя, реінкарнації, постсмертного існування або злиття з Душею Творця.

Процес розвитку програмного забезпечення для земного Життя, концепція розглядає як паралельний еволюційний процес, що супроводжує біологічну еволюцію. Кожній новій біологічній структурі — відповідне програмне забезпечення.

Цей процес також знаходиться під контролем Творця, який є архітектором і адміністратором єдиної мережі земного Життя та її програмного середовища. Саме завдяки цьому забезпечується єдність всього живого на планеті, його зв’язок з Творцем та вплив Творця на свої створіння.

Творець і Людство

Людина за «Яфігором» — не цар Природи, а Людство — не панівний вид. Ми лише складова частина земного Життя — умовний орган, завдання якого забезпечити захист цього Життя, а також сприяти його розвитку та розповсюдженню.

Ця місія настільки важлива, що Творець готовий жертвувати життям та добробутом інших живих видів заради побудови Людством техногенної цивілізації, яка буде здатна захистити земне Життя від загроз космічного масштабу та перенести його на інші планети.

За концепцією, Людство зараз перебуває на переломному етапі свого розвитку. Воно досягло значних проривів у науці та технологіях, але ще не усвідомило свого призначення для земного Життя.

Люди з їх амбіціями та силами, які вони опанували, вже здатні завдати занадто великої шкоди цьому Життю і навіть знищити його, вбивши таким чином не тільки себе, але і свого Творця. Людство може стати «раковою пухлиною» організму земного Життя, яка його і погубить.

Згідно «Яфігору», Творець усвідомлює ці загрози і в критичний момент буде змушений втрутитись та вжити кардинальних заходів, подібно до людини, яка лягає на операційний стіл, щоб позбутися важливого, але безнадійно хворого органа заради свого життя.

Творець, як дослідник-селекціонер, може визнати свій експеримент з Людством невдалим та занадто небезпечним, аби завершити його та перейти до інших варіантів реалізації задач, рішення яких він покладав на наш вид.

Що ж робити Людству, щоб його не спіткала доля, а ні зниклої цивілізації, а ні зниклого виду? «Яфігор» пропонує наступні рішення:

• Усвідомити, що Людство не панівний вид, а лише складова частина земного Життя, з визначеними Творцем функціями.
• Зрозуміти, що призначення Людства — захист земного Життя, сприяння у його розвитку та поширенні. Тим самим перейти від ролі Руйнівника, до ролі Захисника цього Життя.
• Почати будувати таку людську цивілізацію, яка буде здатна ефективно виконувати цю місію та виправити всю ту шкоду, що Людство завдало земному Життю за час свого «бурхливого» розвитку.
• Взяти на себе відповідальність за поточний стан речей в людській цивілізації, знявши цю відповідальність з всемогутніх Богів, минулих чи майбутніх поколінь. Живий організм земного Життя потребує наших правильних вчинків тут і зараз.

Саме такі дії будуть свідчити про дорослішання нашого виду та його перехід на новий ступінь розвитку.

В основі концепції лежить відповідальність перед Творцем як усього Людства, так і кожної окремої людини, перш за все, за належне виконання свого призначення. Бо саме призначення і є сенсом існування в земному житті.

«Яфігор», з одного боку, холістична концепція, бо розглядає кожну людину, як частину єдиного Людства і частинку єдиного земного Життя, з іншого боку, вона спирається на глибокий індивідуалізм кожної особистості і її право на свободу волі, побудову власного світогляду та визначення свого життєвого призначення.

Завдання «Яфігору» — донести, що виключний людський індивідуалізм має слугувати загальнолюдським цілям щодо захисту, розвитку та розповсюдженню земного Життя. А основою Людства, що реалізує ці цілі, мають бути вільні особистості, що самостійно визначають, як їм краще реалізувати себе у цій місії.

Кожна особистість є частинкою Творця, яка з ним пов’язана завдяки можливостям своїй Душі. Вона краще відчуває, що треба земному Життю від неї тут і зараз. «Яфігор» не сприймає посередників між Творцем та особистістю, а пропонує прислухатися до своєї Душі. Він закликає цінувати кожну особистість, її право на повний життєвий цикл у достойних умовах та право на реалізацію свого життєвого призначення.

«Яфігор» це не релігія, але він також дає надію і наповнює життя сенсом.

Чим «Яфігор» відрізняється від релігії?

Ключові відмінності «Яфігора» від релігії:

Основні ідеї «Яфігору»

• Все земне Життя — єдина взаємопов’язана структура. Це особистість зі свідомістю та волею.
• Людство не панівний вид, а лише один зі складників цієї структури, призначення якого — сприяти у розвитку та розповсюдженню земного Життя та захищати його від загроз космічного масштабу.
• Призначення окремої людини — сприяти Людству у цій місії.
• Як слугувати Людству та земному Життю, кожна людина визначає сама, прислухаючись до своєї Душі.

Етичні принципи «Яфігору»

• Повага до всіх форм прояву Життя та балансу Живого в Природі;
• повага до природних еволюційних процесів Творця;
• сприйняття кожної особистості (живої істоти), як частинки єдиного організму Бога;
• повага до способу життя і призначення кожної особистості;
• визнання за кожною особистістю права на повний життєвий цикл у гідних умовах;
• визнання за кожною особистістю права на реалізацію її життєвого призначення;
• визнання за кожною особистістю права одноосібно розпоряджатися своїм життям;
• визнання за кожною особистістю права захищати своє життя і все, що для неї є цінним;
• дбайливе та раціональне ставлення до природних ресурсів;
• прагнення звести до мінімуму вплив діяльності людини на земне Життя;
• прагнення не перебудовувати Життя на Землі під Людство, а вписувати Людство в природний розвиток Життя;
• прагнення до гармонії з Живим і збагнення задумів Творця.

Людина, яка в цілому поділяє ці ідеї та етичні принципи, може вважати себе яфігорейцем.

Це концепція для людей, які цінують особисту свободу та власний вибір. Вона дає змогу подивитись під іншим кутом на такі вічні питання Людства як Свобода, Істина, Добро, Зло, Справедливість, Душа, сенс життя тощо. Також вона може допомогти з пошуком власного шляху у цьому земному житті.