Рунічне ворожіння: глибина знань та магічна енергія

Традиція північних народів

Руни — це символічна система, традиційна для північних народів. Не виключено, що вона сформувалася на основі значно давнішої системи взаємопов’язаних символів (наприклад, північноіталійського чи етруського алфавіту). Але так само можливо, що руни дісталися нам у спадок від якоїсь безслідно зниклої цивілізації — наприклад, тієї, яку давні греки називали Гіпербореєю. Існує кілька цікавих і по-своєму переконливих гіпотез на цей рахунок.

Яким би не було їхнє походження, очевидно, що спочатку руни являли собою не алфавіт, а послідовність звуків, пов’язаних із різними природними силами. Звук — це вібрація. Звук — це енергія. Звук — це творча сила. Звук був паралінгвістичним засобом спілкування. Поступово певні звуки почали відповідати певним графічним символам і ставали поняттями. У процесі використання цих символів значення первинних понять поглиблювалися й розширювалися. Служачи багатьом поколінням, руни набули особливої сили; у колективному несвідомому північних народів сформувалася й продовжувала збагачуватися велика «база даних».

Руни як система ворожіння

Рунічне ворожіння — одна з найдавніших гадальних систем у Північній Європі. Тацит повідомляє, що давні германці вирізали палички з деревини плодоносних дерев, наносили на них особливі знаки й використовували для ворожіння. Найімовірніше, це були руни, хоча беззаперечних доказів цього дослідники не знайшли.

Кожна руна має цілий спектр значень — від найпримітивнішого побутового рівня до найвищого ступеня езотеричної мудрості. Черпаючи енергію рун для магічної роботи, ми щоразу віддаємо частинку власної сили. Так із колективної душі народу народилася містична система. Школи містерій існували та в Давньому Єгипті, і в Греції, і в багатьох інших народів давнини. Я переконана, що й північні народи мали власну традицію містерій, яка склалася задовго до епохи вікінгів і передавалася усно від покоління до покоління. Але в якій саме формі відбувалася передача знань, нам невідомо, адже після насадження християнства ця традиція перервалася.

Містерії північної Європи

І все ж руни й досі можуть відчинити перед нами брами до містерій Північної Європи. Подорожуючи за допомогою рун у внутрішні світи, ми можемо відновити втрачені знання по крихтах. Ніщо не зникає безслідно; усе зберігається в колодязі Міміра — у нашому колективному несвідомому, яке в інших окультних традиціях називають «акашичними хроніками».

Для роботи з рунами, як і з будь-якою іншою мантичною системою, потрібні глибокі знання та хоча б мінімальні вроджені здібності до ясновидіння. Просто вивчити традиційні значення рун і ключові слова («багатство» для Феху, «шлях» для Райдо тощо) недостатньо. Щоб справді гадати, потрібно встановити канал зв’язку з рунами. Вони мають самі «заговорити» з вами; ви маєте навчитися сприймати інформацію від них безпосередньо, без втручання аналітичного розуму.

Руни та медіумізм

Рунічне ворожіння подібне до медіумізму в тому сенсі, що ворожбит виступає «медіумом»-посередником між кверентом і рунами, тлумачачи повідомлення, які надходять від рунічних сил. Спершу ворожіння було священнодійством, під час якого жрець звертався до богів за порадою. Сила, що керує магією і темною стороною свідомості (до якої, зокрема, належить і ворожіння), у північній традиції носить ім’я Одіна. А щодо минулого, теперішнього і майбутнього, то ця сила ототожнюється з трьома богинями-норнами — Урд, Верданді та Скульд, які тчуть візерунок орлог (долі).

Таким чином, руни тісно пов’язані з північною міфологією та священні для північних народів, оскільки втілюють їхні найглибші духовні цінності. Щоб отримати від них максимальну користь, потрібно знати й розуміти міфи Півночі та суть різних богів, тобто архетипів. І гадати слід саме на основі цього знання.

Рунічне ворожіння не має нічого спільного з примітивною ворожбою. Рунам дійсно слугують для передбачень, але вважати їх лише інструментом пророцтв — велика помилка. Так, за допомогою рун можна передбачати майбутнє, але прозріння зазвичай приходять спонтанно і не піддаються свідомому контролю. Більшість так званих передбачень — це лише висновки, які ворожбит робить на основі поточних чи минулих обставин життя кверента, відкритих йому інтуїтивно або через «підказки» від самого запитувача.

Хто може працювати з рунами?

Гадати на середньому рівні може навчитися будь-хто, хто має справжні екстрасенсорні здібності. Але щоб проникнути в глибини рунічної мудрості, необхідна вроджена приналежність до північної «колективної душі». Це знання передається з покоління в покоління як духовний еквівалент генетичної пам’яті, або хамін’ї, як її називають у північній традиції.

Рунічне ворожіння в чомусь подібне до системи «І-цзін» на Сході. Будь-хто може прочитати її в перекладі та винести якусь користь, але по-справжньому глибоко осягнути її зможе тільки носій китайської культури. Те ж саме стосується й рун.

Досвідчений майстер може налаштуватися на візерунок долі людини — її особистий вірд. Одним із найефективніших методів є астрологічний розклад, заснований на 12 знаках Зодіаку та 24-рунному футарку.

Однак довгострокові прогнози можуть бути неточними, оскільки людина може змінювати власний життєвий шлях. Жорстко визначеного майбутнього не існує: є лише узор долі, що відгукується на всі наші дії.

Отримавши потрібну інформацію, можна вдатися до магії. Магія — це вольовий вплив на частину узору, що змінює всю структуру.

Руни — це не просто символи. Вони — мова всесвіту, ключ до глибинного знання.

Практика гадання

Найісторичніше достовірний метод рунічного гадання описаний римським істориком Тацітом у 98 році н.е. («Німеччина», глава X). Згідно з цим описом, жрець або голова родини наносив рунічні знаки на палички, вирізані з дерева плодоносного дерева, потім закривав очі, повертався обличчям до півночі, звертався до богів і кидав руни на біле полотно. Обравши три руни, він тлумачив їх в контексті поставленого питання. На перший погляд, це гадання здається дуже простим, але це не так: щоб воно дало правильну відповідь, майстер повинен мати дуже тонку інтуїцію.

Найвідоміший метод рунічного гадання запозичений з астрології. Він ґрунтується на значеннях дванадцяти знаків Зодіаку і прекрасно працює — за умови, що майстер знайомий з астрологічними методами. До речі, спроба співвіднести двадцять чотири руни з дванадцятьма зодіакальними знаками — чудова вправа, яка допомагає освоїти систему рун. Подробиці цього методу я не буду розкривати, адже про нього можна прочитати в численних інших книгах, присвячених рунам.

Але для того, щоб працювати з рунами, зовсім не обов’язково знати астрологію та інші мантичні системи. Руни — це самодостатня система; до того ж її можна збагачувати та поглиблювати, черпаючи багато ще не вивченого матеріалу зі скандинавської міфології. Я поділюся деякими результатами моїх власних досліджень у цій галузі, продемонструвавши методи гадання, розроблені на основі міфів (переважно, з Едди). Психологічні аспекти цих методів запозичені, головним чином, з праць К.Г. Юнга.