Походження рун: шлях від письма до містерій

Теорії походження рун

Про найдавніші джерела рунічної системи як загальнодоступного, екзотеричного алфавіту нам майже нічого не відомо. Упродовж XX століття висувалися різні гіпотези, проте брак історичних свідчень не дає змоги обґрунтовано підтримати жодну з них. Загалом, можна виділити три основні теорії походження рун: латинсько-грецьку, етрусько-північноіталійську та місцеву.

Датський дослідник Л.Ф.А. Віммер вважав, що руни походять від латинського алфавіту. Його теорія ґрунтується на паралелях між зображенням деяких рун і латинських літер (наприклад, F, R, H і B). Також він припускав, що вся система футарка була створена однією людиною, а її виникнення відносив до рубежу IV–III століть до н. е. Проте ця дата є неточною, оскільки археологи виявили ще давніші рунічні написи.

Шведський рунолог О. ван Фрісен висунув іншу гіпотезу: він припустив, що руни походять від грецького рукописного письма та потрапили на північ завдяки готам у III столітті н. е. Але й ця дата видається запізнілою. Більш імовірним є те, що латинський, грецький та рунічний алфавіти мають спільне коріння у давнішій писемній системі, що виникла у Північній Італії. Цю точку зору поділяли дослідники К.Г.С. Марстрандер та М. Хаммарстром.

Германські племена та поширення рун

Рунічний алфавіт, схоже, є синтезом двох систем – однієї з корінням у германських традиціях, іншої – в етруській культурі. Окремі руни, написи та печатки археологи знаходять по всій Європі. Зрештою, ці символи сформували спільну германську систему футарка в тому вигляді, в якому вона дійшла до нас.

Яке саме германське плем’я поширило руни серед своїх сусідів, залишається невідомим. Це могли бути маркомани, кимври чи герули. Герули (heruli або erilaz) вважаються одним із найдавніших германських племен, що проживало на території сучасної Данії. Цікаво, що в добу вікінгів слово «герул» означало не лише ремісника, здатного висікати руни на камені, а й мага або шамана. Існують свідчення, що саме герули могли сприяти поширенню футарка, завдяки чому їхнє плем’я стало асоціюватися з рунічним мистецтвом.

Рунічна система та її духовне значення

Окрім питання походження рун як писемної системи, важливо також розглянути історію їхньої окультної, духовної та етичної символіки. Спочатку руни були простими графічними знаками, що позначали певні звуки – переважно ті, які відображали природне середовище, в якому жили наші предки.

Наприклад, перші дві руни футарка, безсумнівно, символізували свійських і диких жуйних тварин, а третя – могутні стихійні сили. Згодом навколо кожної руни формувалися асоціації, спершу пов’язані з анімістичними уявленнями, але поступово ускладнені до рівня філософської системи.

Міфи про походження рун

Згідно зі скандинавськими міфами, руни були даровані Одіну (Водану), коли той приніс себе в жертву на Світовому Дереві – ясені Іґґдрасіль. У багатьох первісних культурах існували подібні шаманські практики: шаман добровільно зазнавав страждань, щоб подолати межу між життям і смертю та здобути сакральне знання.

Імовірно, міф про повішення Одіна відображає реальний шаманський ритуал, в ході якого руни відкривали свої глибинні таємниці. Саме тому футарк складається з 24 рун у чітко визначеному порядку, порушення якого руйнує всю символічну систему.

Еволюція рунічного письма

На основі старшого, 24-рунного футарка згодом утворилися інші рунічні ряди. Англо-фризький футарк розвинувся в Англії, коли туди переселилися сакси, англи, юти та фризи. У зв’язку зі змінами в мові, він розширився. Натомість у Скандинавії, починаючи з VIII століття, рунічний ряд навпаки скоротили до 16 рун.

Важливим є те, що навіть після скорочення він зберіг поділ на три атти – групи по вісім рун, які мають глибоке містичне значення.