Ґоетія, демонологія та демонолатрія 🔸 Хто є хто?

Загальне поняття

Демонолатрія — це галузь магічної діяльності, яка полягає у поклонінні демонам. 

Демонологія — це галузь пізнання, що вивчає демонів та все, що з ними пов’язано.

Ґоетія — мистецтво заклинання духів за допомогою слів сили, причому у деяких випадках ними є імена бога, архангелів та інших вищих сутностей — тоді ґоетія називається теурґічною, а подекуди — імена сил темряви, наприклад, архідемонів. Слово “ґоетія” також вживається у значення “магія ґримуарів”. До неї почасти відносять усі знання і практики, що можна знайти в подібних трактатах: виготовлення талісманів, знарядь Мистецтва, методи мантики, а також усі заклинання незалежно від призначення.

Спільне та відмінне

Для того, щоб зрозуміти різницю, варто спочатку означити слово ”демон”.

Демони — це, у загальному розумінні, певні сили, істоти або духи, що по суті своїй є злими, шкідливими чи темними. У різних традиціях цьому визначенню приписують додаткові означення або ієрархії: так, у християнстві демони є падшими янголами, в арабській культурі вони часто є не зовсім духовними сутностями — тобто можуть мати фізичний прояв, низка культур також відносить до числа демонів вампірів, невпокоєні душі, а також призначає цих істот на посаду катів у пеклі.

У цій статті я буду використовувати найширше значення слова, тобто певні сили, що мають темну або лиху природу.

Отож, почнімо зі спільного між даними трьома поняттями, оскільки такого небагато: усі ці галузі об’єднує взаємодія із демонами. І, в принципі, все, оскільки вектор, характер і способи цієї взаємодії для кожного напрямку кардинально відрізняються.

Демонологія

З демонологією найпростіше — вона єдина з цієї трійки, що належить до категорії чистого теоретичного знання. Ця наука по своїй суті — зібрання відомостей про демонів, їх характеристики, ієрархію, сили та призначення, що притаманні певній традиції. Наприклад, часто можна почути вислів “українська демонологія” в значенні “сукупність інформації про нечисту силу згідно з народними віруваннями українців”.

Певна форма демонології існує майже в кожній культурі, оскільки питання боротьби світла та темряви — це вічне питання для людства. З іншого боку, існує різний підхід до інтеграції нечистої сили в загальну міфологію: так, в авраамічному світогляді демони розглядаються як джерело абсолютного зла, мук та нещасть, однак у північній традиції Рьокки (на чолі із Локі) якусь конструктивну функцію все ж виконують.

Важливо також зазначити, що і демонолатрія, і ґоетія послуговуються демонологією як одним з інструментів формування бази знань та картини світу, а отже, нерозривно з нею пов’язані.

Демонолатрія

Перейдімо до демонолатрії. Основна її особливість полягає у визначенні цього слова — “поклоніння демонам”. Однак варто зазначити, що форма цього процесу різниться від традиції до традиції. Поширеною є демонолатрія, що нагадує язичництво — людина чи група осіб шанують демонів як “темних богів”, виконуючи всі належні операції жрецтва — постановку капищ або вівтарів, підношення та жертви, служіння тощо.

Так, серед сучасних демонолатрів поширене поклоніння Ліліт, Астароту, Люциферу та іншим, як богам темної сторони, при цьому воно може суміщатися зі служінням силам інших пантеонів (наприклад, Анубісу, Хель), або і взагалі іншого спрямування (Фреї, Одіну тощо). Така тенденція особливо виражена у загалом еклектичних практиків.

З іншого боку, існують гілки демонолатрії, які є просто безпосереднім запереченням або глумлінням над теургічними (спрямованими до Бога) практиками. Одним із найяскравіших представників цього напрямку є т.зв. “російське чорнокнижжя” з його перевернутими задом наперед молитвами, такими ж перевернутими хрестами та “адописними іконами”; окрім цього, серед ряду сатанинських і люциферіанських традицій побутують чорні меси, що є викривленням меси Святого Духа або інших церковних обрядів.

Насамкінець, існує низка демонолатричних культів із самобутньою та організованою традицією, міфологією, ритуалістикою. Про них я багато не розповім, оскільки досвіду спілкування з представниками цих течій у мене немає, та і сам до них теж не належу. З усім тим, у мене валяється непоганий список тематичної літератури, тож я можу надати його зацікавленим в особистому порядку.

Ґоетія

Насамкінець, поговоримо про ґоетію. У перерізі взаємодії з демонами вона є мистецтвом їх заклинання або підкорення за допомогою слів сили. В цьому полягає важлива відмінність цієї галузі від попередньої: якщо у демонолатрії духам поклоняються, служать або заключають певного роду контракти, то основним принципом ґоетії є підкорення магом нижчих сутностей та керування ними по праву, а не за попередньою домовленістю чи в обмін на платню. Це є одночасно перевагою і недоліком методу: з одного боку, ґоет нічим не жертвує на користь духа та не повинен виконувати його забаганок для отримання результату, з іншого — для набуття права на владу він має володіти надзвичайною силою волі, витривалістю, самоконтролем та виконувати силу силенну складних підготовчих операцій, що також можна розцінювати як певну жертву Мистецтву.

Таким чином, поріг входження у ґоетію, на мій погляд, на порядок вищий від порогу входження у демонолатрію. Іще одною відмінністю є те, що ґоетичні операції відрізняються високим ступенем впорядкованості та структури — у цьому Мистецтві набагато менше варіативності та зовсім немає язичницьких тенденцій.

Залежно від того, які слова сили використовує оператор, ґоетія поділяється на 2 категорії.

Перша з них — теурґічна ґоетія, де заклинання містить імена Бога, архангелів, заклики до янгольських чинів тощо. До слова, я якраз теурґічний ґоет, тому можу сказати досить багато про практичне застосування цього методу.

Насамперед важливими є глибинні езотеричні знання у галузі, а також дотримання усіх приписів щодо підготовки до церемонії — утримання, посту, освячення за допомогою спеціальних заклинань усіх предметів Мистецтва, і, звісно підготовка душі й тіла оператора (сповідь і омовіння).

Підготовчі роботи майже завжди тривають набагато довше за саму Операцію, однак, це має сенс, тому що дозволяє вберегти оператора від будь-якого “забруднення” сторонніми енергоінформаційними структурами, якими так люблять користуватися викликані духи.

У процесі самої Операції маг промовляє слова сили у строго визначеному порядку, і, оскільки вони є іменами Бога, янголів тощо, відбувається інвокація. Після цього маг називає ім’я потрібного духа і наказує йому з’явитися, в результаті чого відбувається евокація покликаного.

Хтось із класиків західного окультизму казав: “При правильно проведеній ґоетії дух підкорюється, бо бачить перед собою Бога”. Так от, це щира правда — за таких умов демон дійсно не може не підкоритися.

Водночас відчуття, що виникають у цей момент в оператора словами передати важко: цю концентровану велич та могутність у суміші з суворістю, милосердям та абсолютним внутрішнім спокоєм мені просто немає з чим порівняти.

Насамкінець варто зазначити — ефективність методу пропорційна докладеним зусиллям. Ті результати, яких можна досягнути за допомогою теургічної ґоетії, подекуди мене самого вражають.

Друга категорія ґоетії використовує як слова сили імена архідемонів, темних богів та інших сил “тої сторони”, тож, думаю, ми можемо називати її демонолатричною ґоетією. Чесно кажучи, про цей метод у мене теж знання небагато, хоча зі слів деяких ліворучників, він цілком робочий і валідний. 

Замість епілогу

Тепер ви ознайомилися зі способами, в які людина може загалом взаємодіяти із силами темряви. Наскільки це потрібно пересічному практику, що не має до них жодного відношення — питання філософське. З усім тим, у вашому житті може виникнути ситуація, коли необхідно буде звернутися до спеціаліста з демонів, і завдяки викладеній вище інформації ви зможете швидко оцінити як його компетентність, так і методи роботи.