Маг

Ця карта відповідає літері Бет, назва якої означає «дім», та планеті Меркурій. Пов’язані з цим символом ідеї надзвичайно складні та різноманітні. Меркурій — насамперед власник Жезла, Енергії, що спрямовується зовні. Отже, ця карта зображує Мудрість, Волю, Слово, Логос, яким створено світи. Вона представляє принцип Волі. Коротко кажучи, це Син, дієвий вияв ідеї Батька. Маг — це чоловіча відповідність Великої Жриці. Нехай не виникне тут плутанини з приводу фундаментальної доктрини Сонця та Місяця як Другої Гармонії Лінгама та Йоні; бо, як свідчить давній текст: творець Меркурій має природу Сонця. Але Меркурій — це Шлях, що веде від Кетер до Біна, «Розуміння»; таким чином, Він – посланник богів і представляє саме цей Лінгам, Слово творить, мова якого мовчання.

Однак Меркурій зображує дію у всіх його формах і всіх стадіях. Він – текуча основа будь-якої передачі діяльності і, згідно з динамічною теорією Всесвіту, сама субстанція такою. Якщо говорити мовою сучасної фізики, він — той електричний заряд, який є першим проявом кільця з десяти невизначених ідей, згадуваних вище. Отже, він є безперервний витвір.

Цілком логічно також, що, будучи Словом, він є законом причини, необхідності та випадковості: це таємний зміст Слова, сутність Слова та умова його виголошення. Тому, особливо завдяки своїй двоїстості, він представляє і істину, і хибність, і мудрість, і дурість. Несподіваний, він засмучує будь-яку усталену ідею і тому виглядає спритним хитруном. Творець, він позбавлений совісті. Якщо не може досягти своїх цілей чесним шляхом, він вдасться до обдурювання. Ось чому легенди про молодого Меркурія – це легенди про хитрість. Його неможливо зрозуміти, тому що він — Несвідома Воля. Його становище на Древі Життя показує, що третя Сефіра, Біна, або «Розуміння», поки що не оформилася, не кажучи вже про хибну Сефіру Даат, або «Знання».

З усього сказаного вище ясно, що ця карта представляє другу еманацію з Корони і, таким чином, в якомусь сенсі є дорослою формою першої еманації, Дурня, чия буква – Алеф, а сенс – «Єдність». Ці ідеї надто тонкі, а їхні рівні надто високі, щоб можна було дати їм визначення. Це навіть небажано, оскільки за своєю природою ці ідеї перетікають одна в одну. Можна тільки сказати, що будь-який даний ієрогліф є легким твердженням про якусь конкретну форму багатоликої ідеї. У цій карті акцент робиться на творчий і двоїстий характер Шляху Бет. У традиційній карті використовується маска фокусника.

Фокусник – один із найбрутальніших і найменш задовільних персонажів у всій середньовічній колоді. Зазвичай його зображують у капелюсі, форма якого нагадує математичний символ нескінченності. Він тримає жезл з потовщеннями на обох кінцях, можливо пов’язаний з подвійною полярністю в електриці; але це також пустотіла палиця Прометея, в якій той приніс вогонь з Небес. На столі, або вівтарі, за яким стоїть Фокусник, знаходяться три інші елементальні знаряддя.

Жезлом творить Він.
Чашею зберігає.
Кинджалом руйнує.
Монетою звільняє.

Карта створювалася в основному на основі греко-єгипетської традиції, бо ідею Мага, безумовно, краще, ніж будь-коли, розуміли в ті часи, коли ці дві філософії впливали одна на одну. Індуїстська концепція Меркурія як Ханумана, бога-мавпи, деградувала найжалюгідніше. У цьому культі не залишилося жодного з найвищих аспектів символу. Здається, головною метою його адептів було створення тимчасової інкарнації бога. Ми не бачимо навіть жодної скільки-небудь духовно глибокої легенди. Хануман, звичайно ж, не більше ніж мавпа Тота.

Головною ознакою Тахуті, або Тота, єгипетського Меркурія, є його голова Ібісу. Ібіс – символ зосередження, адже вважали, що він постійно стоїть без руху на одній нозі. Цілком очевидно, що це символ медитативного духу. Тут може бути і зв’язок із центральною містерією Зона Осіріса, яка ретельно охоронялася від профанів таємницею про те, що для зачаття дітей необхідне втручання чоловічого початку.

У цій формі Тот тримає палицю з феніксом, що символізує воскресіння через процес дітонародження. У лівій руці у нього Анх, що символізує ремінь від сандалії, тобто засіб пересування світами, яке є відмітною ознакою божества. Але за формою своєї Анх – фактично одна з форм Троянди та Хреста, і цей факт – не такий збіг, як нас переконують сучасні єгиптологи, стурбовані спростуванням фалічної школи археології.

В іншій формі Тот зображується як насамперед Мудрість та Слово. У правій руці він тримає стило, а лівою – папірус. Він – посланець богів; передає їхню волю ієрогліфами, зрозумілими лише присвяченим; записує їхні дії. Але з найдавніших часів було помічено, що використання мови чи письма означає у разі поява двозначності, а гіршому – брехні. Тому Тота зображували у супроводі собакоголової мавпи, справа якої – спотворювати Слово бога, дражнитися, вдавати і обманювати. Філософською мовою можна сказати: Прояв передбачає ілюзію. Цю доктрину можна знайти в індійській філософії, де аспект Тахуті, про який ми говоримо, називається Майєю, а також у центральному та типовому образі буддійської школи Махаяна (практично тотожній концепції Шиви та Шакті).

Ця карта прагне представити всі ці концепції. Але справжній образ взагалі неможливий: по-перше, тому, що всі образи як такі брешуть; по-друге, оскільки рух вічний, а межа його швидкості, з, є швидкість Світла, будь-яка статичність суперечить ідеї карти. Ось чому цей малюнок – не більше ніж мнемонічні начерки.