Руна Гебо ᛫ ᚷ ᛫ Поєднання

Космологія північних народів

З богів ця руна асоціюється, перш за все, з Одіном, хоча деякі дослідники співвідносять її з Тором. Справді, в окремих своїх проявах Гебо пов’язана зі шлюбними договорами та межовими знаками – атрибутами Тора. Стихія цієї руни – повітря.

Принесення та отримання дарів є важливим елементом багатьох північноєвропейських обрядів, про що свідчать, серед іншого, наступні рядки:

Не знаю привітних
і щедрих, що стали б
дари відкидати;
ні таких, що у відповідь
на подарунок вручений,
подарунка б не прийняли.
Зброя друзям
і одяг дари
то тішить їхні погляди;
друзів обдаровуючи,
ти дружбу зміцнюєш,
якщо доля прихильна.
Потрібно у дружбі
вірним бути другові,
дарувати за подарунки;
сміхом на сміх
пристойно відповісти
і обманом – на брехню.
Якщо дружбу ведеш
і в іншому впевнений
і добра чекаєш від друга,
відкривай йому душу,
дари принось,
відвідувай його часто.

Промови Високого

У цих рядках перед нами розкриваються соціальні зобов’язання, пов’язані з принесенням дарів — звичаєм, широко поширеним у всій Північній Європі, як випливає з наступних віршів:

Щедрість – милість і честь,
Опора та слава,
Підтримка та допомога ізгою,
Який позбавлений їх.

Англосаксонська рунічна поема

Всі ці цитати наочно свідчать про те, що дарування було взаємним: при врученні дарунку малося на увазі, що буде отримано дар у відповідь. Таким чином, йдеться не лише про дарування, а й про прийняття подарунків, — іншими словами, про рівновагу в обміні дарами. Сама форма руни Гебо – дві рівновеликі схрещені перекладини – підтверджує цю ідею. У цих цитатах перераховуються різні установки і спонукання, які у процес обміну дарами.

Але скрізь — у тому числі й у зв’язку зі «злим даром», про який йдеться в наведеній нижче строфі 145 з «Промов Високого», — центральною темою залишається збереження рівноваги. Стародавні скандинави славилися благородством та гостинністю, але навряд чи наш сучасник зміг би назвати їх філантропами. Приймаючи дар, людина приймала і певні зобов’язання. Обмін дарами був справою серйозною. Найкращий приклад тому — звичай, згідно з яким конунг виступав таким, що «дарить кільця», при чому малося на увазі, що воїн, який отримав кільце, при необхідності пожертвує за конунга життям.

Наведена вище витримка з «Англосаксонської рунічної поеми» свідчить про те, що вигнанця відновлювали у правах, якщо хтось вручав йому дар. Віддавшись у відповідь, ізгой знову ставав повноправним членом товариства. На цьому рівні руна Гебо представлена у своїй прозовій функції — як закон компенсації, згідно з яким все має свою ціну.

У сучасному суспільстві дуже багато хто прагне брати, не бажаючи нічого віддавати натомість. На перший погляд може здатися, що це сходить їм з рук, але на глибшому психологічному рівні вони розплачуються за це втратою самоповаги, а отже, і втратою поваги з боку оточуючих, тобто перестають бути повноправними членами соціуму.

У практичному сенсі руна Гебо пов’язана з угодами, вирішення спорів, судовими процесами та дотриманням договорів. Крім того, вона символізує заручини. Прийнятий у європейській традиції Х-образний знак наприкінці листа, що позначає поцілунок, це, власне, і є руна Гебо. Використовували її як межовий знак. З цією руною асоціюються такі чесноти, як гостинність, щедрість та здатність з честю приймати та вручати дари (у більшості випадків подарунок легше вручити, ніж гідно прийняти).

Хоч зовсім не молись,
але не жертвуй без міри,
на дар чекають відповіді;

Промови Високого

Ці вірші застерігають проти застосування рун як «злого дару», що в сагах називається «посланням». За кожне послання доводиться сплатити свою ціну. Енергію, задіяну в будь-якій магічній операції, необхідно так чи інакше компенсувати, а оскільки всякий магічний ритуал впливає на свідомість мага, то енергія, до якої ми волаємо, відбивається і на нас. Тому зловживання шкідливою магією може згубно зашкодити вірду самого мага. Поняття вірда, прийняте у північній традиції, приблизно відповідає найвідомішому в окультних колах принципу карми.

Фрея Асвінн