Індія 🔸 Подорож, яка ніколи не скінчиться
Чомусь я малювала собі картини, як я медитую на березі Ганги, зустрічаю мудрого гуру та маю купу часу на те, щоб міркувати, писати вірші та займатися духовними практиками. Але Індія для того й Індія, щоби розбивати вщент всі наші уявлення про неї.
Індія: країна, де живуть Боги
Привіт, мене звати Анна і я полюбляю подорожувати світом, про це я пишу у своєму блозі. На моєму рахунку наразі 27 країн і зараз моя подорож продовжується. Але є лише одна держава, куди я повертаюся знову й знову при першій-ліпшій нагоді. І це — моя улюблена Індія.
Це навіть не країна, а особливий простір, в якому межа між світом людей та світом Богів стає майже непомітною. Кожна кшетра (святе місце), кожний храм, кожна священна водойма дозволяють смертній людині доторкнутися до справжньої безкінечної реальності, відчути могутню енергію Космосу, поспілкуватися з Богом без посередників.
Навіть якщо ти нічого не практикуєш в Індії, цей простір впливає на тебе особливим чином. Індія примушує зняти звичну маску, відкрити своє серце для дива, навчитися приймати та любити цей світ таким, який він є й, у врешті-решт, знайти в ньому Бога, знайти в ньому себе…
Моє знайомство з Індією
Моя перша подорож до Індії була спонтанною. Переживши важке розлучення з чоловіком, мені хотілося змінити обстановку. Хотілося зануритися в повністю нове середовище, де тебе ніхто не знає, щоби переосмислити трансформації, які відбулися в моєму житті. Я вирішила, що кращого часу для подорожі “на край світу” немає.
Чомусь я малювала собі картини, як я медитую на березі Ганги, зустрічаю мудрого гуру та маю купу часу на те, щоб міркувати, писати вірші та займатися духовними практиками. Але Індія для того й Індія, щоби розбивати вщент всі наші уявлення про неї.
Майже нічого з загаданого того разу не збулося. А все тому, що за під час моєї першої подорожі Індією в мене буквально не було жодної хвилини тиші та спокою. Всі, кого я зустрічала на своєму шляху, мали до мене купу питань, навіть не дивлячись на величезний мовний бар’єр… забула сказати, що на той час я майже не знала англійської, тож спілкувалася з усіма за допомогою мови жестів та декількох десятків англійських слів! Але все це анітрохи не зупиняло індійців, які обожнюють “форенерів” і спілкування з ними.
Прості індійці підходили до мене на вулиці, віталися, запитували своє вічне “Вер а ю фром”. Багатьох дивувало, що я подорожую одна. Жінки давали потримати своїх малюків “на щастя”. Зі мною постійно розмовляли в автобусах, потягах, електричках, і навіть рікшах… І все це було так природньо, нібито я все життя їхала по Індії та спілкувалася з усім її міліардом населення 🙂
Їла чапаті, якими пригощали родини паломників. Грала в карти з дітворою, навіть не знаючи правил. Роздавала металеві гривні “на сувеніри”. І просто була щасливою від перебування “тут і зараз”.
Подорожі по Індії
В свою першу подорож до Індії я проїхала від Гімалаїв до Таміл-Наду, відвідала Рішікеш, Вріндаван, Варанасі та Путапарті, подорожувала дженерал-класом (найдешевший клас вагонів в індійських потягах, де люди звисають з вікон), жила в ашрамах, мала дарашан Саї-Баби в Прашанті Нілаям, знайшла десятки друзів і навіть вивчила англійську мову! Експіріенс перебування в живому небайдужому просторі, серед святих садху, бродячих корів, числених мурті богів та людей з відкритим серцем, повністю перевернув мій світ та став відправною точку моєї власної духовної подорожі.
Того разу я їхала до Індії, маючи мінімальне уявлення про країну та її мешканців. Ні, звісно я готувалася до подорожі, наприклад, роздруковуючи на аркушах мапи священних міст (що виявилося на 100% безглуздим заняттям, бо орієнтуватися за ними на місці не уявлялось можливим) або запитуючи на форумах назви дешевих гестхаусів, де можна було пожити (це також було не обов’язково, бо гестхаусів у великих містах виявилося дуже багато, на будь-який смак). Але в мене було багато пробілів, які заважали комфортно подорожувати по цій країні.
Я не знала, як бажано вдягатися жінкам в Індії, не знала, як поводитися в храмах, не мала достатнього словникового запасу. Зрештою, навіть не мала достатньо інформації про ті визначні пам’ятки, які відвідувала. Саме ця критична “нестача інформації” згодом стала для мене мотивацією створити власний веб-ресурс, який зміг би допомогти мандрівникам спланувати подорож до Індії, а також швидко та легко зорієнтуватись в її неоднорідному соціально-культурному просторі.
Мій блог
Мій сайт називається “ІндіАнка” (так іноді звуть мене друзі за любов до Індії). Він з’явився 3 роки назад, як паросток мого бажання ділитися відкриттями, що я їх зробила в Індії. Я просто стала викладати на його сторінках пости про ті місця та події, свідком яких була під час моїх числених подорожей до Індії та сусідніх країн.
Гігабайти індійских фотографій, яки лежали на моїх дисках “мертвим грузом”, перетворилися на корисний контент і стали розповідати людям, якою може бути Індія: велична, складна, дивовижна країна, де кожен моє змогу пізнати себе, прийняти себе, стати собою.
Сподіваюсь, вам буде цікаво подорожувати Індією сторінками мого блогу. Я буду дуже рада кожному, хто цікавиться Сходом та його великим культурним, історичним, архітектурним спадком.
