Вміст
Що таке аскеза
Аскеза — це практика, яка має глибокі корені в різних релігійних традиціях та філософських системах. Вона передбачає свідоме самообмеження або самозречення з метою досягнення духовного просвітлення, перевищення особистих недоліків та обмежень.
В релігійному контексті аскеза часто пов’язується з пошуком близького спілкування з Богом або духовним просвітленням. У християнстві, наприклад, аскеза може включати піст, молитву, самозречення від розкошів та інші духовні вправи. У буддизмі аскеза спрямована на подолання страждання та досягнення нірвани. В ісламі аскеза може охоплювати пост, молитву, покаяння та інші форми самодисципліни.
Проте аскеза не обмежується лише релігійними рамками. Вона також може бути розглянута як загальна концепція, що стосується самодисципліни та самообмеження у житті. У цьому контексті аскеза може включати будь-яку форму дисципліни, самообмеження або відмову від матеріальних благ, яка спрямована на досягнення певної мети. Наприклад, це може бути здобуття фізичної форми через регулярну фізичну активність, покращення когнітивних навичок через регулярне навчання, чи досягнення професійних цілей через самодисципліновану працю.
Аскеза допомагає нам розвивати силу волі, самоконтроль та внутрішню дисципліну. Вона навчає нас цінності самообмеження та показує, що істинне задоволення можна знайти не тільки у матеріальних речах, але й у духовному зростанні та глибинних переживаннях.
Якою буває аскеза
Аскези практикуються на трьох рівнях: тіла, мови та розуму, і вони відіграють важливу роль у духовному розвитку та самореалізації.
На рівні тіла аскези спрямовані на фізичну практику йоги та медитації. Це може включати асани (фізичні пози), пранаяму (дихальні вправи) та інші фізичні практики, які допомагають збалансувати та очистити тіло, зміцнити його та розвинути свідомість про нього. Аскези на рівні тіла сприяють здоров’ю, гнучкості та витривалості, а також допомагають зосередитися та заспокоїти розум.
Аскези тіла:
- харчування, що сприяє духовному зростанню;
- помірні фізичні навантаження;
- паломництва;
- чистота тіла та одягу;
- мінімалізм;
- ненасильство (у тому числі словами та помислами), контроль пристрастей та інше.
Здійснюючи аскези тіла, важливо пам’ятати, що їхня мета полягає зовсім не в тому, щоб нашкодити тілу та постраждати, а в тому, щоб через аскезу навчитися контролювати бажання та почуття. Пам’ятайте, що фанатизм недоречний, а самокатування немає з аскезою нічого спільного. Приклади з життєписів великих йогів-махасіддхів, які піддавали свої тіла немислимим, з погляду звичайної людини, випробуванням — винятки з правил.
На рівні мови аскези включають контроль та очищення мовлення. Це означає утримання від негативних, шкідливих або зайвих слів, таких як лайки, образи, брехня та пусті розмови. Аскези на рівні мови сприяють розвитку ясності, уважності та відповідальності за слова, що виходять з нашого розуму, і допомагають нам створити позитивне та гармонійне середовище навколо себе.
Аскези мови:
- бути правдивим;
- не критикувати та не обговорювати;
- не лихословити;
- не говорити погано про інших за спиною;
- не перебивати та не кричати;
- не втомлювати промовою тих, хто хоче слухати чи готовий прийняти сказане;
- уникати суперечок;
- не переконувати нікого ні в чому;
На рівні розуму аскези спрямовані на зняття психічних перешкод, негативних думок та емоцій, які заважають нашому внутрішньому спокою та розвитку. Це може включати медитацію, концентраційні техніки, афірмації та інші методи, які допомагають очистити розум від безладу та впливу зовнішніх факторів. Аскези на рівні розуму сприяють зосередженості, ментальній чистоті та глибокому пізнанню себе.
Аскези розуму:
- контроль почуттів та емоцій;
- читання писань та роздуми;
- джняна-йога;
- самоаналіз;
- упокорення гордині;
- покаяння (каяття);
- шанобливе ставлення до людей.
Вимушені аскези — насправді лише відпрацювання карми: у цьому випадку дискомфорт і біль нагадують про неминучість страждань у цьому світі та необхідність роботи над собою.
Добровільні аскези допомагають відпрацювати або зменшити борги майбутнього, але не всі вони можуть принести благо.
Аскеза – справа серйозна і вимагає чіткого розуміння мети та інструментарію. Краще користуватися приписаними принаймні доти, доки рівень особистої практики та духовного зростання не дозволить бачити речі глибше та зіставляти дію з наслідком.
Аскези відбуваються в пристрасті (раджасі), невігластві (тамасі) або благості (саттві). Аскези з метою духовного розвитку – це аскези в благості, з метою отримання матеріальних благ – у пристрасті, з метою отримання енергії для заподіяння шкоди – це невігластво.
Користь від виконання аскези
Практика аскези може приносити різноманітні плоди та користі для людини, особливо з духовної та енергетичної точки зору. Ось кілька з них:
- Спалювання карми. Аскетичні подвиги допомагають звільнитися від накопичених негативних наслідків минулих дій та вчинків. Через самодисципліну, самоконтроль та відмову від шкідливих звичок, людина може очистити свою карму та змінити свою долю.
- Накопичення життєвої енергії. Аскеза дозволяє перетворити грубу енергію на тонку енергію, що призводить до накопичення життєвої енергії та підвищення потенціалу. Це може проявлятися у збільшенні внутрішньої сили, стійкості, ентузіазму та внутрішнього балансу.
- Досягнення матеріальних чи духовних благ. Аскеза може сприяти досягненню конкретних цілей, будь то матеріальні або духовні. Шляхом самодисципліни та самообмеження людина може розвивати себе, покращувати свої навички, досягати високих стандартів та здобувати важливі досягнення у своєму житті.
Варто зауважити, що аскеза сама по собі не гарантує безпосереднього отримання матеріальних або духовних благ. Її цінність полягає у самому процесі самодисципліни, саморозвитку та духовного росту, а також у тому, що вона допомагає зняти обмеження, перешкоди та недоліки, що можуть заважати досягненню цілей. Кожна людина може досвідити різні плоди аскези в залежності від своїх індивідуальних зусиль та праці над собою.
Для чого виконувати аскезу
Ціль аскези аж ніяк не зводиться до самовдосконалення чи саморуйнування. Вона глибше досліджує природу людського буття і спрямована на перетворення та духовний розвиток.
Мета аскези полягає в тому, щоб перевершити межі своїх фізичних, мовних та розумових обмежень. Це може охоплювати різні аспекти, такі як покращення самообізнаності, зростання духовності, заспокоєння розуму та підвищення свідомості.
Аскеза допомагає нам зрозуміти, що є більшим за наші фізичні тіла і свідомість. Вона надає нам можливість зосередитися на глибшому рівні нашого буття, перейти за межі матеріального світу та піднятися до духовної сфери.
Крім того, аскеза може допомогти нам переглянути та перетворити наш спосіб життя. Вона надає можливість очистити розум від негативних думок, звільнитися від шкідливих звичок та прив’язаностей, і зосередитися на розвитку позитивних якостей, які сприяють нашому духовному зростанню.
Важливо пам’ятати, що аскеза не є самоціллю. Вона слугує засобом для досягнення вищої свідомості, освітлення та розширення свого потенціалу. Оскільки кожна людина є унікальною, вибір конкретної аскези повинен бути здійснений з урахуванням особистих потреб і мети духовного розвитку.
Як виконувати аскезу
Крішна в Бхагавад-Гіті каже:
«Що б ти не робив, що б ти не їв, що б не приносив у жертву або в дар, який би подвиг ти не робив, — все це роби як приношення Мені!» (БГ 9.27).
«Знай, що жорстокі аскетичні подвиги заради самолюбування і з гордістю, що вчиняють не прописані святими письмами, з гордістю, водночас долаються статевою пристрастю, уподобаннями та насильством, нерозумні, терзаючі елементи, з яких складаються їхні тіла, а також Мене, що перебуває всередині їхніх тіл, – Знай, що їх рішення демонічні! (БГ 17.5–6).
Головна небезпека, що чатує на аскета, полягає в тому, що, отримуючи енергію Шакті (тапас) за допомогою аскези, він вирощує гординю. Завдяки аскезам повага до практики в соціумі автоматично підвищується і його радісно потирає руки. Без віри та без Бога всередині аскези перетворюються на ката. Усі результати слід пропонувати Богові та робити на благо всіх живих істот. Навіть якщо робиш аскезу для власного очищення та духовного зростання, варто пам’ятати та розуміти, що в довгостроковій перспективі це має приносити благо всім.
Важливо не обговорювати аскезу з іншими, не вихвалятися, не виставляти її напоказ. Краще не розповідати про неї нікому, окрім вчителя-наставника. Наведемо повчальну притчу, яка б пояснювала цей аспект.
За часів Будди Шакьямуні жив один цар, намірився піднести Будді і сотням ченців, що супроводжували його, незліченні дари. Він запросив їх на свято, яке відбувалося в його саду. Багато тижнів поспіль цар підносив присутнім дари у вигляді смачної їжі, одягу та грошей. За традицією того часу після здійснення доброї дії виконувалося посвята заслуг, тож людина отримувала нагороду за свої справи.
Коли грандіозне торжество добігало кінця, цар попросив здійснити посвяту заслуг останніх кількох тижнів. Будда погодився виконати його прохання, але, перш ніж це зробити, поставив дуже незвичайне запитання:
«Чи маю я за всі твої матеріальні дари та подарунки здійснити посвяту на твою користь або на користь тієї людини, яка насправді нагромадила найбільшу заслугу?».
Цар був спантеличений. Він думав, що найбільша заслуга належить йому, адже це він організував свято і був такий щедрий з усіма, проте відповів:
«Зрозуміло, ти маєш присвятити заслугу тому, хто її заслужив».
Тоді Будда присвятив заслугу старій жебрачці, що сиділа біля воріт саду. Присутні були вражені. Супутник Будди Ананда запитав:
«Чому ти присвятив заслугу від цього свята злиденці, яка зовсім нічого не зробила, а не цареві, який все це сплатив?»
Будда відповів:
«Гроші витратив цар, а в жебрачки немає і рупії, але вона раділа, що відбуваються такі рясні підношення. Оскільки сама вона нічого не давала, вона не мала гордості. Цар був щедрий, але самовдоволений, захоплюючись власними добрими вчинками. Заслуга старої виявилася більшою за заслуги царя завдяки тому, що вона була щирою та скромною».
Збираючись дотримуватися аскези, заздалегідь плануйте тривалість і дотримуйтесь плану. Якщо з’являється спокуса дотримуватись довше — ймовірно, його зміцнилося; якщо ж, навпаки, з’явилося бажання якнайшвидше покінчити з аскезою — це показник того, що сила волі слабка або заважають зовнішні фактори.
Фанатичність, як і потурання слабкостям, — показник недоброї аскези. Приписані аскези мають певний час входу-виходу згідно з писанням. Наприклад, мешканки Індії дотримуються посту на Наваратрі — 9 днів і 9 ночей обмежень, і ці дні визначені весняним та осіннім рівноденням.
Інколи діє енергія планет, що відповідає конкретному дню тижня під час дотримання посту та інших аскез. Наприклад, екадаші випадають на 11-ту місячну добу, і час виходу чітко позначено. Православні пости теж мають часові рамки та інші умови. Тобто тимчасовий фактор важливий як з погляду тривалості, так і початку-закінчення аскези. Сприятливо дотримуватися вже встановлених розпоряджень, а не винаходити велосипед.
Правила виконання аскези
По-перше, сталість (ознака саттви). Аскеза повинна дотримуватися постійно, а то й передбачений конкретний період виконання.
По-друге, пропозиція результатів аскез Богу. Практик спочатку робить це для Бога (тобто не прив’язується до плодів). Варто бути вдячними за можливість здійснювати аскезу, допомагати людям та рухатись на шляху самовдосконалення.
Найкраща аскеза — наслідувати свою дхарму і налагоджувати стосунки з Богом, кожну дію робити безкорисливо і підносити плоди Всевишньому. Тоді кармічні вузлики поступово зменшуватимуться, і життя проходитиме в благих аскезах.
Ось що говориться в Ману-Смріті про дхарму:
«Аскетизм для брахмана – набуття священного знання, аскетизм для кшатрія – охорона народу, аскетизм для вайшу – господарська діяльність, аскетизм для шудри – служіння» (XI 236).
Нехай усі живі істоти будуть щасливі!
