Досліджуй
Йоль, або ж Коляда: день зимового Сонцестояння

Йоль, або ж Коляда: день зимового Сонцестояння 2023

Buddha Mind — езотеричний магазин: карти таро, аромотерапія, книги, чайне приладдя
Використовуй промокод ESOTERA та отримай знижку 10% при замовленні.

Якщо ви коли-небудь цікавилися, чому існують «12 днів Різдва», то відповідь ймовірно полягає в язичницькому святкуванні зимового Сонцестояння, відомого як Йоль (Jōl) — що позначає сакральний момент Сонцевороту, свято, орієнтоване на найкоротший день року.

Для древніх народів розуміння космогонічних циклів природи було критично важливим, і святкування днів Сонцестояння та Рівнодення є стародавньою язичницькою традицією, що передує християнству на кілька тисяч років. Споруда Стоунхендж в Англії, яка виникла близько 3000 р. до н.е., відома містичним зв’язком із Сонцестоянням, так само як і монумент Ньюгрейндж в Ірландії того ж періоду.

Слово «Сонцестояння», походить від латинського sol (сонце) та sistere (зупинитися), та вказує на момент, коли сонце завмирає, змінюючи свій напрямок після досягнення найвіддаленішого положення. Під час Йольських свят народи Скандинавії відзначали «повернення сонця», оскільки дні починали знову зростати. Як період відродження, вони також вшановували померлих і пропонували жертви за плодючість, сподіваючись на добрий урожай у наступному році. Протягом ночей Йоля — не працювали, а конфлікти та сварки ставалися в сторону, щоб зберегти сакральність цього моменту.

Протягом трьох днів після Зимового Сонцестояння висота Сонця на небі залишається незмінною, а потім воно поступово підійматися, збільшуючи тривалість світлового дня. З Зимового Сонцестояння в Північній півкулі розпочинається астрономічна Зима, а в Південній – астрономічне Літо.

ESOTERA SPACE

Святкуючи Коляду та початок нового Кола Ладу під час Зимового Сонцестояння, українці зазвичай відзначають цей період 21 грудня (у звичайні роки) та 22 грудня (перед початком високосного року).

Сонцеворот позначає поворот Сонця на Весну після найкоротших днів та найдовших ночей Зимового Сонцестояння та початок Нового Сонячного циклу, Кола ЛадуНоволіття — нескінченний колообіг земного життя навколо Сонця, вияв його циклічного самооновлення в безмежжі Космічного Ладу.

Віддавна українці називають Сонце – Колом або Ладом, а дух Зимового Сонця та свято на його честь – Ко-Лад або Коляда: «Божеством наших праотець було світле Сонечко. Звали його Лад…і звали той празник Ко-Ладу, з чого походить слово Коляда» – підтвердив Юрій Федькович, спираючись на вивчення української календарної обрядовості.

Чотири положення Сонця в його видимому бігові по колу небесної сфери визначають Сонячний Колодар – найточніший календар, бо визначається колообігом Сонця по екліптиці – великому колу Небесної сфери та колообігом Землі навколо Сонця по своїй орбіті. Сонячний Колодар позначає чотири великі пори в Сонячному циклі, що їх ознаменовують духи Сонця: весняний Ярило (Великдень), літній Купало (Івана Хрестителя), осінній Сіморгл (свято Сіменник або Літопровідець), зимовий Коляда (Різдво).

У період Зимового Сонцестояння Сонце опускається на Небі найнижче, оскільки Північний полюс Землі найбільше відхилено від Сонця. Таким чином, Зимове Сонцестояння визначає початок астрономічної Зими в Північній півкулі, тоді як в Південній півкулі розпочинається астрономічне Літо.

Момент завершення попереднього та початок нового астрономічного Сонячного циклу називається Коловорот, Сонцеворот. Сонячний цикл – це повний період обертання Землі навколо Сонця між Зимовими Сонцестояннями, який розпочинається та завершується на Коляду – в період Зимового Сонцестояння.

Чому Зимове Сонцестояння та Сонцеворот стали визначальними в оновленні Сонячного циклу – Кола Ладу? Тому що люди найважче переживають короткі зимові дні та довгі ночі із холодом і темрявою, і найбільше радіють початку зростання дня та скороченню ночі. Зимове Сонцестояння – це найкоротший і найхолодніший день Зими, який в українській міфології називається Корочун.

Після Сонцевороту відроджується живильна сила оновленого Кола-Сонця і починає прибувати день. Коляда, як дух оновленого Сонця, позначає перемогу світла над темрявою – оновлення Життя.

Сонцеворот позначає початок нового Сонячного Кола (циклу) та віщує наближення Новоліття. Українці традиційно називають повний колообіг Землі навколо Сонця Літом, а не роком, оскільки в агрокультурі основною, продуктивною порою є Літо, яке розпочинається з Весни. Таким чином, відлік часу в Природі та людському Світі ведеться за літами, починаючи з весняних моментів, та єдністю відліку віку.

У Сонцеворот Земля вступає в новий Сонячний цикл – Новоліття та починає приймати на себе життєву силу Сонця – так розпочинається поступове оновлення земного життя, хоча у цей зимовий період ще властиві холод, оспалість та малорухомість. Тому на святі Коляди українці говорять: “Сонце повертає на Весну, а Зима на мороз” чи “День прибуває – на Літо повертає!”.

Коляда – четверте свято Сонячного Кола (циклу) – найдавніше, палеолітичне свято оновлення життя в період Зимового Сонцестояння та Сонцевороту. Палеолітичний Коляда узвичаївся в хліборобському Сонячному колодарі разом з аграрними обрядовими подіями: Велико-Днем, Купалом, Сіменником-Літопровідцем.

Святкують Коляду зимовими хоровими співами – колядками, а також печуть обрядовий хліб – Колач, який символізує безмежжя, вічність Сонячного Кола та Родового Кола.

ESOTERA SPACE

Із саг нам відомо два терміни: jólablót (святкова жертва) і midvinterblót (середзимова жертва). Виникає питання, чи були це два терміни для одного й того ж обряду чи різних. Вчені обережні щодо припущень, але, на мою думку, вони є однаковими.

Багато нео-язичників вирішили відзначати це як Дванадцять днів Йоля, завершуючи останнім днем на Дванадцятому вечорі. Оскільки давні календарі використовували різний метод вимірювання часу, святкування Сонцестояння, а також пізніші різдвяні обряди можуть відрізнятися від місця до місця в залежності від різниці в календарях. Це ускладнюється тим, що християнство та їх лідери також змінювали дати та святкування, що викликало низку синкретизацій. Для християн Папа Юлій I у 4 столітті визначив 25 грудня як день народження Христа, і пізніше у 567 році Совіт Тура офіційно проголосив, що Дванадцять днів слід святкувати від Різдва до Богоявлення. Пам’ятайте, Різдво існує в грудні через те, що християни приєднали своє релігійне святкування до існуючих свят в Римській імперії, пов’язаних із Сатурналіям або богом Мітрою. З поширенням християнства в Європі ми бачимо, як ця синкретизація знову зливається при зіткненні з германськими культурами. Через все це немає жодного абсолютно правильного часу, оскільки календарі постійно змінювались, а дати переміщувалися, і ми маємо ряд можливих дат від грудня аж до січня.

В археологічних джерелах є кілька рунічних артефактів скандинавського календаря, які вказують на святкування під назвою midvinternatterna (Зимові ночі) приблизно з 12 по 14 січня (юліанський календар) або 19-21 січня (григоріанський календар, яким ми користуємося сучасній західній цивілізації). Хоча це, здається, неспівмірно пов’язано з сонцестоянням, є записи в римських джерелах, які розповідають про те, що германські племена збиралися під час ночей нового або повного місяця.

Ми знаємо, що святкування Юла не завжди тривало дванадцять днів. У нарисі Коло Земне: Сага про Хакона Доброго говориться, що колись воно тривало три дні, або наскільки довго вистачало пива та їства. Ніч, коли воно починалося, відома як ніч різанини, коли тварини ритуально умертвляли. Сага про Інґлінґів також говорить про жертвопринесення тварин. М’ясо використовувалося пізніше для годування спільноти та підношення Богам. Ми також знаємо про практику людського жертвопринесення під час інших ритуальних обрядів під прапором Північної Традиції. У Сагах про Інґлінґів розповідається про те, як шведського короля Домальда приносили в жертву для допомоги в роках та голоду, сцена, відома завдяки шведському художнику Карлу Ларссону в його Мідвінтерблот.

ESOTERA SPACE

У наших предків було звичаєм у період Йоля днем спати, а вночі весело святкувати. Зараз ми відзначаємо лише останню, 12-у Ніч Великого Йоля.

🌕 Ніч з 20 на 21 грудня: нульова Ніч, Ніч Великої Матері;
🌕 Ніч з 22 на 23 грудня: 1-ша Ніч, найдовша ніч у році Зимового сонцестояння;
🌕 Сходження сонця — 24 грудня: торжественне святкування дарованого Природою святого Різдва оновленого Сонця;
🌕 Наступають наступні святкові Ночі Великого Йоля;
🌕 12-а ніч з 31 грудня на 1 січня: остання, найказковіша і найчарівніша 12-а Ніч Великого Йоля (це наша Новорічна ніч);
🌕 Вечір 1 січня: завершення святкування Великого Йоля.


«Ніч Великої Матері» раніше була присвячена ритуалам, пов’язаним із дісами (норнами і валькіріями) та богинею Фрігг, тепер її вітають, проводячи вечір у колі сім’ї. Норни, в скандинавській міфології – найнижчі жіночі божества, що визначають долю людей при народженні і допомагають під час пологів. Валькірії, на відміну від нірн, беруть участь тільки в визначенні долі воїнів у боях.

Ніч матері – це кінець року. Весь річний труд завершений. Час підвести підсумки та подякувати богам і домашнім духам за їх допомогу в усіх справах протягом року. Час звільнитися від усіх турбот і тривог для зустрічі нового життєвого циклу. Прибирають вдома, прикрашають його і збирають родину біля вогнища. Всі роботи по домі повинні завершитися до вечора цього дня, вінок Йоля повинен бути готовий, і весь будинок повинен бути прикрашений зеленим Йолом (гілками ялини). Починаючи з цього дня, вдома не можна нічого робити, підмітати і прибирати, готувати і шити. Найкраще, якщо вся родина зможе відвідати баню чи сауну, щоб душі і тіла очистилися.

Ніч матері обов’язково включає розкішні та веселі застілля. Багатий і ситий стіл, різноманітна смачна їжа – це гарантія того, що весь рік буде таким же ситним, багатим і прибутковим. На річковому колесі це точка – одночасно і смерть, і народження: нею завершується один річний цикл і починається інший. У нульову ніч відбувається певне таїнство, коли відкриваються ворота іншого світу, і нове життя приходить в наш світ. І головна роль у цьому належить саме матері, яка відчиняє потайну темну двері.


Це найдовша ніч у році, коли Сонце опускається в найнижчу точку, і духи стають справжніми володарями цього світу. У цю ніч розпалювали вогонь Йоля (основою якого було потім горіле до кінця свята йольське полено) і оберігали дім від злих духів; в той же вечір складали найискренніші клятви і обіцянки. Також вважали, що в цю ніч не варто залишатися самотнім – адже тоді людина залишається наодинці з мертвими і духами Іншого Світу. У таку ніч боги ходять серед людей, а померлі ділять трапезу з живими. За йольською традицією вогнище, крім того, служило для спалювання всього непотрібного, щоб позбавитися від старого сміття для нового щасливого життя. У багатьох язичницьких культурах вважалося, що зимове сонцестояння з найдовшою ніччю і найкоротшим днем – це день народження молодого бога. Новонароджений Бог світлої частини року розпочинає битву зі старим королем, своїм батьком, за право залишитися в світі живих, і через десяток днів і ночей перемагає його, а з його перемогою настає світла половина року.

Дні Йоля – це період очікування, це час переходу між закінченим вже, по суті, старим сонячним роком і ще не розпочатим новим.


Протягом наступних днів і ночей Йоля нескінченні веселі бенкети чергувалися виконанням обрядів, а обряди – бенкетами і гуляннями. Час сну і бодрствування учасників свят втрачав свій звичайний порядок.


Йоль закінчується в найчарівнішу Дванадцяту Ніч – це сучасна Новорічна Ніч з 31 грудня на 1 січня (власне, на тринадцяту, про що свідчить навіть її давньоісландське ім’я, Threttandi, оскільки лічба ведеться з “нульової” Початкової ночі) – іншими словами, 1 січня за давньогерманським літонасіченням.


Наступний день (сучасне 1 січня, починаючи з завершення Новорічної Ночі, – це перший день Нового року) вважався Днем Долі. Все, що сказано і зроблено 1 січня до заходу сонця, визначало всі події наступного року (звідки і пішло наше “як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш”). Вимовлені в Дванадцяту ніч обітниці чи клятви – нерушимі, і найсильніші слова – ті, що сказані саме в цю ніч.

Протягом цих самих дванадцяти днів і ночей після Йоля, поки триває битва між двома королями, гадали про майбутнє (на дванадцять наступних місяців) – це як слов’янська, так і західноєвропейська традиція; і не було більш вірних снів, передбачень, знаків, ніж ті, які з’являлися в Дванадцяту ніч (від заходу сонця до світанку).

Після Дня Долі, добре виспавшись, вранці 2 січня члени роду, протягом 2-х тижнів Йоля всі разом, від немовляти до старця, пліч-о-пліч торжественно й весело зустрічаючи явлення в світ обновленого сонця (ранок після зимового сонцестояння) і Новий Рік, спільними обрядами “закручуючи” у потрібному напрямку веретено богині Долі, захищаючи себе від злих духів темних

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Проєкт добротворення
Сайт тримається на добровільній ініціативі та ентузіазмі небайдужих людей.
Ти можеш стати одним із них і ми будемо тобі дуже вдячні! 💛